Розкажу трохи про себе... 10 років тому зустріла чоловіка. Щоб були якісь почуття, то ні, скажу чесно просто боялась, що більше нікого не матиму, бо була таким собі пухлим пончиком. Коротше чоловіки увагою обділяли, а мені тоді було 19 років. Запропонував вийти заміж. Зпочатку погодилась, але все ближче до весілля почала розуміти, що роблю неправильний крок. Хотіла розірвати відносини, але завагітніла і мама з криком змусила таки вийти заміж. Чесно кажучи жили не айс. Його постійно не було поруч, коли потрібно було, так що до пологового поїхала сама. Народилась старша дочка, а я мало не вмерла, бо роди складні були, нічого з горем пополам все витримала. Згодом через півтора роки дізналась, що знову вагітна. На першому ж УЗД сказали, що буде двійня. Не вдаватимусь в подробиці, але "чоловіка" корова язиком злизала. Перші місяці був кошмар, майже не їла, постійно нудило, сама з дитиною на руках, без копійки на існування. Мама чим могла, тим підтримувала, з татом взагалі перестали спілкуватись. Дівчатка з'явились раніше терміну з малою вагою, тому, ще місяць лежали у лікарні. Їх горе-батько так і не бачив. Я злилась на весь світ, а в першу чергу на себе. Сил не було, хотілось померти, але змушувала себе щоразу прокидатися заради малят. Так минув рік. Потім розлучення. А ще через два роки зустріла свого коханого. Уявіть людину не злякали ні троє дітей, ні відсутність майна, ні моя вага, нічого взагалі. Пів року тому влізла в мфо. Спочатку пролонгувала як і всі, напевно. Потім гроші закінчились. Пішли просрочки з усіма витікаючими. Боялась щось йому казати, бо думала, як скажу то все, фініта. А стосунки ставали все гіршими. В одній із сварок не витримала і розповіла, виривілась так би мовити. На мій подив. Людина не відвернулась. І стосунки стали міцніші. До чого я веду? Це до того, що як показує досвід, якщо людина зрадницьки втекла, при першій проблемі, то то не ваша людина. Ваша людина десь ходить поряд і, гадаю, що її варто зачекати. Так зараз вам, шановна авторко, дуже боляче і образливо, але то все мине. Тримайтеся, бо неодмінно все буде добре