З 15 років курю. Кидала так, щоб на довго - два рази по року. Обидва рази допоміг Табекс. Сигарети стають гавняними на смак й курити не хочеться. Плюс мотивація, малювала в голові відосіки як буду бігати ранками на пробіжку пильними сільськими дорогами, займатися йогою, жерти вівсянку і всі будуть мені заздрити))
Непогана книжка, яку раджу прочитати, яка є у вільному доступі "Бросаем курить за два дня"
Шо по факту. За рік наїла +- 20 кг. Що при моєму рості 156 см майже непомітно. Апетит необузданий, м'ясорубка закривалася тільки вночі і то не завжди. Мої колись прекрасні ноги вкрили багряні розтяжки, яких у мене зроду не було. Моя дупа а-ля Кардашьян злилася з спиною і ногами. Одишка від зайвої ваги (хоча мало би бути навпаки - чисті легені і всі діла). В кутку поселилася швабра для миття підлоги, доти я мила навприсядки.
Але це не саме страшне, як не дивно.
Нервозність. Депресія. Суїцидальні думки. Все на рівному місці. Параноя. 25 днів у місяці в мене був подавлений настрій практично цілий рік. І це реально жорстко коли ти тупо не хочеш жити.
Яка економія, про що ви говорите? Цукерочки, печенюшечки, рибка з пивом (безалкогольним правда), так звані суперфуди для здоров'я - чіа, різне насіння, олії холодного віджиму, водорості, мисо паста і проче ізвращеніє. Фруктиків солодких і побільше. Тонни простої їжі. Це теж гроші. Переключилася на оздоровлення з допомогою їжі. Тіпа. Плюс сюди Карвалол і валеріанка для узбагоєнія нервів. Плюс новий просторий одяг...
В один прекрасний момент я прийшла до висновку, що краще я буду хвора і жива ніж здорова і мертва. Суїцидальні думки, ви ж пам'ятаєте. Раз в тиждень стабільно думала як краще - шарнути нікотинову суміш для вейпу у вену чи піти десь далеко в гори, повіситися там і нехай мене здеруть дикі звірі. Чи снодійне може.. а чи може чадним газом... Фантазії вистачало.
Після більше року того всього пішла в магаз та й купила папірос. Які вони були противні на смак - слми не передати. Кілька тижнів мене від них тошнило, крутилося в голові, але я не здавалася)) і тут
І тут до мене знову прийшла вона - нікотинова залежність. З радістю я одягнула на себе нікотинові кайдани і життя почало набувати сенсу. Почало світити сонечко і співати пташки. Я почала отримувати задоволення від того, що роблю і як живу. Я перестала дойобуватися до чоловіка (йому тре при житті пам'ятник класти, реально). Зараз я зосередилася на схудненні, перейшла на низьковуглеводне харчування, скинула вже 14 кг.
З плюсів некуріння: зуби побіліли були дуже помітно. Навчилася краще пекти хліб і решту. Розширила раціон новими продуктами. Чоловіковий деякий одяг приходився мені впору. Це при тому що в нього 191 см росту. Ну а в мене, як я й писала - 156 см.
Забула додати таку пікантну деталь - в туалет ходила раз в два-три дні. Ніби й хочеш але не можеш. Ну нах*р.
dash1:?