Щоденник Піду втоплюся у річці глибокій..Моя боргова яміща

  • Автор теми Автор теми Трум-Трум
  • Дата початку Дата початку
  • Відповіді Відповіді 2K
  • Перегляди Перегляди 34K
Тело на части нет, они упертые... тело+1к 1 платежем я закрывал, на форуме пишут что продают, если много времени прошло...


Вот читаю по старым кредитам, там по 2-3-4 года висят долги.... у кого-то даже 6, по новым все очень быстро происходит... за 5 мес уже 2 в суд подали, ещё один тоже вот с пнд скорей всего...
Доброго дня, це подали за 5 місяців з початку прострочення в МФО, чи в колекторів?
 
Цей допис буде не про кредити( не вони є причиною усього, також) Вони є, і нікуди не ділися, та й не дінуться ще дуже і дуже довго.
Пишу це тут, бо життя мене так поставило за ці роки, що друзів у мене немає. Тому читати то всьо прийдеться вам. Хоч і не по темі форуму.
______________
Все. Кінець. Мій дірявий човник,пішов не те щоб на дно.Він по масштабу трагедії переплюнув славнозвісний Титанік. Він провалився десь у пекло. І тепер я тут, у ньому, шукаю свій куток, і поки не можу знайти.
4 роки віддати людині, з яких майже 3 чекати його з війни. А тепер почути , що я вже як півтора роки не одна в нього. Почути це від тієї, іншої.
Я теж була там, на війні , з ним весь той час. З нервами, переживаннями, щасливими зустрічами хоч на трошки, його пораненнями і безкінечною тривогою.
Але я увесь той час була на війні сама. Програла.
Ні , не самі стосунки. Я доросла людина, і можу багато чого зрозуміти. Я програла в довірі і у часі. Мене розриває не те, що мене зрадили. А те як. Я багато читала схожих історій, як з боку дружин військових так і про хлопців що на війні. Але ніколи! навіть не могла уявити що то буде зі мною.
Не знаю, як я буду себе рятувати. І чи буду.
Хепі енду цієї сторі не буде..
 
Цей допис буде не про кредити( не вони є причиною усього, також) Вони є, і нікуди не ділися, та й не дінуться ще дуже і дуже довго.
Пишу це тут, бо життя мене так поставило за ці роки, що друзів у мене немає. Тому читати то всьо прийдеться вам. Хоч і не по темі форуму.
______________
Все. Кінець. Мій дірявий човник,пішов не те щоб на дно.Він по масштабу трагедії переплюнув славнозвісний Титанік. Він провалився десь у пекло. І тепер я тут, у ньому, шукаю свій куток, і поки не можу знайти.
4 роки віддати людині, з яких майже 3 чекати його з війни. А тепер почути , що я вже як півтора роки не одна в нього. Почути це від тієї, іншої.
Я теж була там, на війні , з ним весь той час. З нервами, переживаннями, щасливими зустрічами хоч на трошки, його пораненнями і безкінечною тривогою.
Але я увесь той час була на війні сама. Програла.
Ні , не самі стосунки. Я доросла людина, і можу багато чого зрозуміти. Я програла в довірі і у часі. Мене розриває не те, що мене зрадили. А те як. Я багато читала схожих історій, як з боку дружин військових так і про хлопців що на війні. Але ніколи! навіть не могла уявити що то буде зі мною.
Не знаю, як я буду себе рятувати. І чи буду.
Хепі енду цієї сторі не буде..
Зараз не обов’язково «рятувати себе». Достатньо простого — дихати. Дати собі право мовчати, плакати, лаятись. Все мине. Я з Вами 💜
 
Зараз не обов’язково «рятувати себе». Достатньо простого — дихати. Дати собі право мовчати, плакати, лаятись. Все мине. Я з Вами 💜
Ой, я ті дихальні практики вже по 20 колу щодня ганяю. І психолог мій теж їх радить. Поки тільки рахувати добре виходить.🤷‍♀️

Істерично-риторичне питання: чому коли мені доля дає такі прочуханки я завжди в додаток до всього того ще й бідна? Що навіть страждати доводиться не пафосно, як у фільмах.
 
Останнє редагування:
Трум-Трум, ну і що тепер плакати сідати. Та йде він лісом, краще зараз дізнатися і знайти іншу людину яка варта вашого часу. Проходили і не таке, нічого живу а з часом зрозумів що то накраще. Тепер не відповідаю ні перед ким і нікому нічого не винен. Шукайте тут плюси, як варіант-свобода від стосунків і якихось зобовязань перед ним.
 
Трум-Трум, ну і що тепер плакати сідати. Та йде він лісом, краще зараз дізнатися і знайти іншу людину яка варта вашого часу. Проходили і не таке, нічого живу а з часом зрозумів що то накраще. Тепер не відповідаю ні перед ким і нікому нічого не винен. Шукайте тут плюси, як варіант-свобода від стосунків і якихось зобовязань перед ним.
От розумом то все розумію. Але оце «але».. Невже не можна було зізнатися..
а знайти когось то взагалі в мене проблема. З довірою. Була. Тепер взагалі як комусь повірити..
 
От розумом то все розумію. Але оце «але».. Невже не можна було зізнатися..
а знайти когось то взагалі в мене проблема. З довірою. Була. Тепер взагалі як комусь повірити..
Та яка вже різниця. Потрібно вперед дивитися. З часом все налагодиться.
 
Та яка вже різниця. Потрібно вперед дивитися. З часом все налагодиться.
Мені треба покопатися і дослідити ситуацію.🤦‍♀️ І хоч для себе знайти якісь адекватні відповіді. В мене дуже бісить той факт що не знаходжу.
 
Цей допис буде не про кредити( не вони є причиною усього, також) Вони є, і нікуди не ділися, та й не дінуться ще дуже і дуже довго.
Пишу це тут, бо життя мене так поставило за ці роки, що друзів у мене немає. Тому читати то всьо прийдеться вам. Хоч і не по темі форуму.
______________
Все. Кінець. Мій дірявий човник,пішов не те щоб на дно.Він по масштабу трагедії переплюнув славнозвісний Титанік. Він провалився десь у пекло. І тепер я тут, у ньому, шукаю свій куток, і поки не можу знайти.
4 роки віддати людині, з яких майже 3 чекати його з війни. А тепер почути , що я вже як півтора роки не одна в нього. Почути це від тієї, іншої.
Я теж була там, на війні , з ним весь той час. З нервами, переживаннями, щасливими зустрічами хоч на трошки, його пораненнями і безкінечною тривогою.
Але я увесь той час була на війні сама. Програла.
Ні , не самі стосунки. Я доросла людина, і можу багато чого зрозуміти. Я програла в довірі і у часі. Мене розриває не те, що мене зрадили. А те як. Я багато читала схожих історій, як з боку дружин військових так і про хлопців що на війні. Але ніколи! навіть не могла уявити що то буде зі мною.
Не знаю, як я буду себе рятувати. І чи буду.
Хепі енду цієї сторі не буде..
Час врятує. Зараз справді боляче, емоції. Та ви і сама розумієте, що «час все вилікує» і що «він не вартий». Але відчуваєте те, що відчуваєте. Просто проживіть це. А який є ще вихід 🤷‍♀️ Ви жива, справжня, підтримуюча, постарайтесь не закрити через це своє серце 💔
 
Час врятує. Зараз справді боляче, емоції. Та ви і сама розумієте, що «час все вилікує» і що «він не вартий». Але відчуваєте те, що відчуваєте. Просто проживіть це. А який є ще вихід 🤷‍♀️ Ви жива, справжня, підтримуюча, постарайтесь не закрити через це своє серце 💔
То серце ще треба зібрати до купи якось. Але так, Ви праві, час все виправить. Дякую за підтримку ❤️
 
Ой, я ті дихальні практики вже по 20 колу щодня ганяю. І психолог мій теж їх радить. Поки тільки рахувати добре виходить.🤷‍♀️

Істерично-риторичне питання: чому коли мені доля дає такі прочуханки я завжди в додаток до всього того ще й бідна? Що навіть страждати доводиться не пафосно, як у фільмах.
Як казала дружина Мауріціо Гуччі, Патриція Реджані: «Краще плакати у Rolls-Royce« 😄

Трум-Трум, ну і що тепер плакати сідати. Та йде він лісом, краще зараз дізнатися і знайти іншу людину яка варта вашого часу. Проходили і не таке, нічого живу а з часом зрозумів що то накраще. Тепер не відповідаю ні перед ким і нікому нічого не винен. Шукайте тут плюси, як варіант-свобода від стосунків і якихось зобовязань перед ним.
То дивлячись з якого боку дивитися. Кохання так просто не забувається. Воно ж болить роками.
Забути і «послати» легко можна лише тоді, коли людина для тебе нічого не значила 😞
 
Цей допис буде не про кредити( не вони є причиною усього, також) Вони є, і нікуди не ділися, та й не дінуться ще дуже і дуже довго.
Пишу це тут, бо життя мене так поставило за ці роки, що друзів у мене немає. Тому читати то всьо прийдеться вам. Хоч і не по темі форуму.
______________
Все. Кінець. Мій дірявий човник,пішов не те щоб на дно.Він по масштабу трагедії переплюнув славнозвісний Титанік. Він провалився десь у пекло. І тепер я тут, у ньому, шукаю свій куток, і поки не можу знайти.
4 роки віддати людині, з яких майже 3 чекати його з війни. А тепер почути , що я вже як півтора роки не одна в нього. Почути це від тієї, іншої.
Я теж була там, на війні , з ним весь той час. З нервами, переживаннями, щасливими зустрічами хоч на трошки, його пораненнями і безкінечною тривогою.
Але я увесь той час була на війні сама. Програла.
Ні , не самі стосунки. Я доросла людина, і можу багато чого зрозуміти. Я програла в довірі і у часі. Мене розриває не те, що мене зрадили. А те як. Я багато читала схожих історій, як з боку дружин військових так і про хлопців що на війні. Але ніколи! навіть не могла уявити що то буде зі мною.
Не знаю, як я буду себе рятувати. І чи буду.
Хепі енду цієї сторі не буде..
Розуміємо як вам важко😞 Не буде розбирати ,як людина вчинила ,це дуже ганебно та боляче ,але треба прожити це,дайте собі часу трохи "постраждати". А тоді беріть себе в руки і ставайте кращою версією себе ,щоб ще лікті не кусав ,що вас втратив😂 Як то кажуть "кінець -це початок чогось нового, кращого"🙏 Тримайтесь,люди часто вчиняють негідно ,головне будьте ви гідною людиною ❤️
 
Ой, я ті дихальні практики вже по 20 колу щодня ганяю. І психолог мій теж їх радить. Поки тільки рахувати добре виходить.🤷‍♀️

Істерично-риторичне питання: чому коли мені доля дає такі прочуханки я завжди в додаток до всього того ще й бідна? Що навіть страждати доводиться не пафосно, як у фільмах.
Дихальні практики, йога, медитація, психолог... до сраки воно все, все було, коли розриває на частини, коли не відчуваєш землі під ногами, коли хочеться щоб все пішло до чopтa і кудись втекти, де ніхто тебе не знає і де нема проблем, так, втекти від проблем... то таки да... треба сісти в позу лотоса і помедітірувать і ще глибокий вдох і видих через рота, ну да, "допоможе" 100%, бій чи біжи- оце то відчуття, яке я думаю і у вас, хочеться втекти кудись або когось отмудохати, а нам радять просто сісти в позу і подихати під приємну музику, мовчу вже про психологів... як то кажуть, не радь нічого тому у чиїх чоботях не пройшов його шлях... шо там психолог по методичці може розказать за те що він не відчува.

Як на мене самий дієвий спосіб це дати волю емоціям, і робити те що зараз хоче душа і тіло, хочете кричати, кричіть, ревіти- ревіть, напитися до нестями- теж можно, зняти проститута качка- да радi бога, все шо треба зараз це розрядка, а не йога і психолог, головне не замикатись в собі, треба відчути в собі живу людину. А потім пройде час і буря ущухне, шрам залишиться, але будуть сили рухатись далі і розуміння куди рухатись, все буде добре.
 
Дихальні практики, йога, медитація, психолог... до сраки воно все, все було, коли розриває на частини, коли не відчуваєш землі під ногами, коли хочеться щоб все пішло до чopтa і кудись втекти, де ніхто тебе не знає і де нема проблем, так, втекти від проблем... то таки да... треба сісти в позу лотоса і помедітірувать і ще глибокий вдох і видих через рота, ну да, "допоможе" 100%, бій чи біжи- оце то відчуття, яке я думаю і у вас, хочеться втекти кудись або когось отмудохати, а нам радять просто сісти в позу і подихати під приємну музику, мовчу вже про психологів... як то кажуть, не радь нічого тому у чиїх чоботях не пройшов його шлях... шо там психолог по методичці може розказать за те що він не відчува.

Як на мене самий дієвий спосіб це дати волю емоціям, і робити те що зараз хоче душа і тіло, хочете кричати, кричіть, ревіти- ревіть, напитися до нестями- теж можно, зняти проститута качка- да радi бога, все шо треба зараз це розрядка, а не йога і психолог, головне не замикатись в собі, треба відчути в собі живу людину. А потім пройде час і буря ущухне, шрам залишиться, але будуть сили рухатись далі і розуміння куди рухатись, все буде добре.
Дуже обідно що на проститута нема грошей 😆( істеричний ржач).
Але воно так, хочеться вити , вбити або вбитись. І все це під музику , що радять психологи. І дихати при цьому на 3-6 або 4-8. Намалювати якийсь банер про нього і щоб його видно було з космосу.
А потім тихенько забитись в куток з пляшкою і щоб про мене всі забули.
І воно усе по безкінечному колу..
Але найбільше мок бажання зараз - щоб мені відшибло памʼять і я усі ці 4 роки просто забула.
Колись воно мине, але як бути у цьому періоді до того «колись» - я не знаю.
 
Але воно так, хочеться вити , вбити або вбитись. І все це під музику , що радять психологи. І дихати при цьому на 3-6 або 4-8. Намалювати якийсь банер про нього і щоб його видно було з космосу.
А потім тихенько забитись в куток з пляшкою і щоб про мене всі забули.
Ще можете на бокс сходити 🥊 може краще, ніж йога))
А пляшка хз. Вона ж може посилити негативні емоції 🤔
 
Ще можете на бокс сходити 🥊 може краще, ніж йога))
А пляшка хз. Вона ж може посилити негативні емоції 🤔
Бокс гарна ідея) я прямо дуже зараз задумалась. Ще б такий, щоб після пляшки можна було на нього сходити 😂
 
Бокс гарна ідея) я прямо дуже зараз задумалась. Ще б такий, щоб після пляшки можна було на нього сходити 😂
Сприймайте це як день народження і нове життя,в якому ви плануйте і створюйте все що вам подобається,не зациклюватися на поганому і не відповідати тій людині ,яка вам зробила боляче,робіть для себе ,світіться і сійте добро і люди прийдуть до вас ті,які ви будете притягувати своєю енергією!
 
Дуже обідно що на проститута нема грошей 😆( істеричний ржач).
Але воно так, хочеться вити , вбити або вбитись. І все це під музику , що радять психологи. І дихати при цьому на 3-6 або 4-8. Намалювати якийсь банер про нього і щоб його видно було з космосу.
А потім тихенько забитись в куток з пляшкою і щоб про мене всі забули.
І воно усе по безкінечному колу..
Але найбільше мок бажання зараз - щоб мені відшибло памʼять і я усі ці 4 роки просто забула.
Колись воно мине, але як бути у цьому періоді до того «колись» - я не знаю.
Ваш организм сейчас находится в состоянии стресса. Все ваши органы при этом страдают. То что вам советуют дышать имеет смысл, да это не снимит эмоциональную боль, но насытит ваш организм кислород, плюс поможет снят мышечное напряжение. Музыка влияет на выработку дофамина и эндорфина и снижает кортизол. Что полезно для вашего организма во время сильного стресса.. А если ещё танцевать под музыка, даёт двойной эффект. Когда вы находитесь в таком состоянию страдают все ваши органы. Нарисовать баннер, написание письма помогает проиграть травму. Сделать финал этой истории не такой болезненой.
Кроме дыхания, музыки и танцев ничего не пробовала. Я как человек с сдвг расставание переживаю по-другому. Этот процесс длиться очень быстро.
Относитесь к этому спокойней. Наша жизнь это длиное путешествие, в котором у нас ожидают и расставания и новые встречи. Не все люди с нами останутся. Вы меняемся и люди меняются. Останутся только те, кто будет синхроно меняться с нами или мы с ними.
Ну и немного науки. Любовь ничто иное как выработка дофамина в нашем мозге. Эффект от которого со временем постепенно исчезает, после трех лет его уже нет. Если он будет длиться более трех лет, то это уже одержимость. На смену дофамину приходит новый гормон(не помню название) он на много крепче, но он образуется если есть общие интересы, забота о детях. Если эти связи не формируются, то такая пара заспадается. Поэтому даже еслибы человек вам не изменил, не факт, чтобы вы были вместе. Отношение это совместная работа, совместный рост. Если это нет, то и отношений как таковых и нет.
Смотрите на отношения как на новый этап своей жизни, а не как на трагедию мирового масштаба. Да, больно но это пройдёт. Вас ждёт новая жизнь, наполнена новыми встречами, эмоциями. Главное незацикливайтесь на негативе
 
Останнє редагування:
Назад
Угорі