МФО, 39 у мене 33 у жінки, вихожу на просрочку

  • Автор теми Автор теми Ivan G
  • Дата початку Дата початку
  • Відповіді Відповіді 430
  • Перегляди Перегляди 25K
Якщо серед власників нерухомості є діти, продати її можна лише надавши неповнолітньому іншу житлову площу, яка за розміром, що станом та умовами проживання не буде поступатися попередній. У другому пункті статті 177 Сімейного кодексу сказано, що для здійснення такої операції потрібен дозвіл Органів опіки і піклування (ООП). Цей орган контролюватиме, чи не порушені майнові права дитини. Його дозвіл є підтвердженням того, що неповнолітньому компенсували частку в квартирі, й тим самим не обмежили його права. Без відповідного підтвердження нотаріус може відмовитися проводити операцію, а якщо вона і відбудуться, то все одно буде визнана недійсною.




Права дитини щодо нерухомості




Якщо неповнолітній лише прописаний в квартирі, для її продажу досить надати йому нове місце проживання. Дитину не можна зняти з місця реєстрації, не «прописавши» за новою адресою. Тому батьки часто реєструють дітей або в новій квартирі, або за місцем проживання дідуся, бабусі.



У будь-якому випадку, під час продажу квартири, до якої мають відношення неповнолітні особи, зверніться в ООП. Це дозволить вам перестрахуватися від укладення договору, який визнають недійсним. Такого ж порядку рекомендується дотримуватися, якщо в квартирі проживає недієздатна особа. Наявність дозволу контролюючих органів означає, що операція проводиться законно, без утиску прав неповнолітньої або недієздатної особи.
Очень "авторитетное" мнение...))) Вы бы хоть смотрели, что копируете...))) На уровне размышления обывателя... Нашли эксперта в юридических вопросах...))) Хотя на закон никакой даже он в этом вопросе не ссылается, а просто поговорить, ну копирайтер, что с него взять...)) Но Вы то умная женщина, должны это понимать, что это за копирайтинг, это его работа...))

Віталій Скакун Журналіст DOM.RIA

Источник: DOM.RIA – Матеріали журналіста Віталій Скакун © DOM.RIA.com™
 
Останнє редагування:
ВП на какую сумму? До НГ ТС соберёт 10-12 к баксов, расплачивается с ВП (спорность ВП вряд ли удастся доказать, хотя попробовать можно. в таком случае часть бабла - адвокату, остальное - в заначку и ждём.).
Меняем симку, новую симку нигде не светим; мфошную симку оставляем в другом телефоне, вдруг прилетят смс за тело. на этот телефон ставим антиспам.
внимательно следим за электронной почтой; туда иногда прилетают акции / списания.
Составляем список шараг с суммой тела, ждём предложений за тело (список нужен для того, чтобы понимать, кто что предлагает и адекватно оценить степень выгодности предложения).

Закрыв вопрос с вп, появляется больше вариантов для манёвра (телодвижения типо продажи имущества, банкротства, суицида не рассматриваю). Придерживаемся стратегии выжидания предложений, прилетают - закрываем - вычёркиваем. список уменьшается, но ближе к пол-года увеличивается вероятность прилёта надписи. от всех сразу не прилетит, это плюс.

банки можно пока не трогать, они так или иначе будут хотеть с процентами. подадут в суд - защищаемся.

следовательно, бюджет делим на: семья, тела мфо, суд.сбор из расчета 1370 за один договор, услуги адвоката.
ищем дополнительные способы заработка, не тратим на х**ню типо шарлатанских агентств или закрывунов.
за полтора года постепенно выберетесь.
Ivan G
 
оптимистично конечно но как по мне малореально!это в среднем в месяц надо решать полностью вопрос с пятью мфо
до нг он может 10к баксов наскрести. расчет 3к баксов в месяц
 
Даааааа,покажіть де можна за 2.5 місяці нашкребсти 10 тис баксів,я тож попробую)))Це він так думає собі.
если человек один раз создал бизнес, почему бы ему не повторить это достижение ещё несколько раз?*
 
Очень "авторитетное" мнение...))) Вы бы хоть смотрели, что копируете...))) На уровне размышления обывателя... Нашли эксперта в юридических вопросах...))) Хотя на закон никакой даже он в этом вопросе не ссылается, а просто поговорить, ну копирайтер, что с него взять...)) Но Вы то умная женщина, должны это понимать, что это за копирайтинг, это его работа...))

Віталій Скакун Журналіст DOM.RIA

Источник: DOM.RIA – Матеріали журналіста Віталій Скакун © DOM.RIA.com™

ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДІТЕЙ ПРИ ВЧИНЕННІ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО НЕРУХОМОГО МАЙНА​



Головний спеціаліст
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Митрофанова Олена Ігорівна

%d% Захист прав та інтересів дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. %/d%
В результаті приватизації державного житлового фонду на Україні, та враховуючи те, що з 90-х років в Україні розпочалося формування ринку житла, діти стали співвласниками житлових приміщень. Законодавство України вимагає обов’язкову згоду органів опіки та піклування при вчиненні правочинів щодо майна, яке належить дітям, але численні порушення прав дітей залишаються однією з головних проблем поширення дитячої безпритульності та бродяжництва.​
%d%Детальніше >> %/d%
%%%%​
В результаті приватизації державного житлового фонду на Україні, та враховуючи те, що з 90-х років в Україні розпочалося формування ринку житла, діти стали співвласниками житлових приміщень. Законодавство України вимагає обов’язкову згоду органів опіки та піклування при вчиненні правочинів щодо майна, яке належить дітям, але численні порушення прав дітей залишаються однією з головних проблем поширення дитячої безпритульності та бродяжництва.
Здається, навіщо захищати дітей від їх власних батьків!? Втім, не можна забувати про неблагополучні сім’ї, у яких «люблячі» тато і мама можуть залишити заради пляшки рідну дитину без даху над головою.
Значна кількість дітей, які потрапляють до притулків, залишилися без житла саме через зловживання батьківськими та опікунськими правами, неналежне виконання службових обов’язків посадовими особами органів опіки та піклування. Звісно ж, найбільш незахищені від таких порушень діти-сироти та діти, позбавлені піклування батьків.
Інститут опіки та піклування спрямований на доповнення недостатньої або відсутньої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Водночас, його завданням є охорона особистих немайнових і майнових прав та інтересів підопічних, турбота про створення їм належних побутових умов, здійснення догляду за ними. Таким чином, органи опіки та піклування здійснюють контрольні функції з метою запобігання порушенню прав неповнолітніх.
Слід зазначити, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»).
Аналіз положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства», дає можливість стверджувати, що законодавчі акти вимагають здійснення контролю за збереженням житлових та майнових прав дітей саме на етапі вчинення правочинів з нерухомим майном, право власності на яке або право користування яким мають діти, шляхом надання органами опіки та піклування згоди на вчинення зазначених правочинів.
Відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
Вказана норма Сімейного кодексу України направлена на посилення захисту житлових та майнових прав дітей і надає право органам опіки та піклування відмовляти у наданні батькам дитини згоди на вчинення правочинів, в результаті яких порушуються права на житло такої дитини, тобто дитина буде позбавлена права власності або права користування житлом без надання іншого рівноцінного житла або покращення житлових умов.
Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
-укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

-видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
-відмовлятися від майнових прав дитини.
При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.
Неналежне виконання батьками своїх обов’язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов’язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.
Згідно з пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.
Слід також звернути увагу на те, що дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в житловому приміщенні. Оскільки, одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням. Адже, відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Наприклад, одним із шляхів підтвердження того, що в результаті продажу нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, не будуть порушені права такої дитини, може бути пред’явлення батьками або особами, що їх замінюють, органові опіки та піклування попереднього договору на придбання нового житла (можливість укладення попереднього договору передбачена статтею 635 Цивільного кодексу України).
Щодо переліку документів, які необхідно надати батькам або опікунам (піклувальникам) дитини до органу опіки та піклування для отримання дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна слід зазначити.
Законодавство України не містить порядку надання органами опіки та піклування згоди на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, та переліку документів, за умови подання яких органами опіки та піклування надається така згода. Пункт 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, визначає лише, що органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла.
Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами які належать дитині, з обов’язковим врахуванням потреб та інтересів дитини зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку і піклування (з дозволу органу опіки і піклування), а тому, необхідність отримання батьками дозволу органів опіки і піклування на укладення щодо майна, майнових прав які належать дитині, договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, дозволить посилити захист майнових прав дітей.
Крім того, слід розмежовувати такі поняття як «договори про відчуження майна» та «звернення стягнення на предмет іпотеки» враховуючи при цьому, що згідно з Сімейним кодексом України, законами України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та «Про охорону дитинства» отримання згоди органів опіки та піклування вимагається саме від батьків (осіб, що їх замінюють) при вчиненні ними правочинів щодо майна, право власності або право користування яким мають діти.
Правочином, відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, вчинення правочину являє собою вільне волевиявлення особи.
При посвідченні договору іпотеки нотаріусом обов’язково вимагається згода органів опіки та піклування, якщо з поданих документів буде видно, що право власності або право користування майном, яке є предметом іпотеки, мають діти. При цьому, з огляду на те, що договором іпотеки у разі порушення його умов передбачається задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок заставленого майна, орган опіки та піклування даючи згоду на укладення цього договору, автоматично погоджується на відчуження майна у разі порушення іпотечного договору.
Що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки, то відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» воно здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з частиною першою статті 41 цього ж Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.​
Головний спеціаліст
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Митрофанова Олена Ігорівна
 
если человек один раз создал бизнес, почему бы ему не повторить это достижение ещё несколько раз?*
Если один раз потерял, то почему ещё не повторить несколько раз...

ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДІТЕЙ ПРИ ВЧИНЕННІ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО НЕРУХОМОГО МАЙНА​



Головний спеціаліст
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Митрофанова Олена Ігорівна

%d% Захист прав та інтересів дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. %/d%
В результаті приватизації державного житлового фонду на Україні, та враховуючи те, що з 90-х років в Україні розпочалося формування ринку житла, діти стали співвласниками житлових приміщень. Законодавство України вимагає обов’язкову згоду органів опіки та піклування при вчиненні правочинів щодо майна, яке належить дітям, але численні порушення прав дітей залишаються однією з головних проблем поширення дитячої безпритульності та бродяжництва.​
%d%Детальніше >> %/d%
%%%%​
В результаті приватизації державного житлового фонду на Україні, та враховуючи те, що з 90-х років в Україні розпочалося формування ринку житла, діти стали співвласниками житлових приміщень. Законодавство України вимагає обов’язкову згоду органів опіки та піклування при вчиненні правочинів щодо майна, яке належить дітям, але численні порушення прав дітей залишаються однією з головних проблем поширення дитячої безпритульності та бродяжництва.
Здається, навіщо захищати дітей від їх власних батьків!? Втім, не можна забувати про неблагополучні сім’ї, у яких «люблячі» тато і мама можуть залишити заради пляшки рідну дитину без даху над головою.
Значна кількість дітей, які потрапляють до притулків, залишилися без житла саме через зловживання батьківськими та опікунськими правами, неналежне виконання службових обов’язків посадовими особами органів опіки та піклування. Звісно ж, найбільш незахищені від таких порушень діти-сироти та діти, позбавлені піклування батьків.
Інститут опіки та піклування спрямований на доповнення недостатньої або відсутньої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Водночас, його завданням є охорона особистих немайнових і майнових прав та інтересів підопічних, турбота про створення їм належних побутових умов, здійснення догляду за ними. Таким чином, органи опіки та піклування здійснюють контрольні функції з метою запобігання порушенню прав неповнолітніх.
Слід зазначити, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»).
Аналіз положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства», дає можливість стверджувати, що законодавчі акти вимагають здійснення контролю за збереженням житлових та майнових прав дітей саме на етапі вчинення правочинів з нерухомим майном, право власності на яке або право користування яким мають діти, шляхом надання органами опіки та піклування згоди на вчинення зазначених правочинів.
Відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
Вказана норма Сімейного кодексу України направлена на посилення захисту житлових та майнових прав дітей і надає право органам опіки та піклування відмовляти у наданні батькам дитини згоди на вчинення правочинів, в результаті яких порушуються права на житло такої дитини, тобто дитина буде позбавлена права власності або права користування житлом без надання іншого рівноцінного житла або покращення житлових умов.
Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
-укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

-видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
-відмовлятися від майнових прав дитини.
При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.
Неналежне виконання батьками своїх обов’язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов’язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.
Згідно з пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.
Слід також звернути увагу на те, що дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в житловому приміщенні. Оскільки, одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням. Адже, відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Наприклад, одним із шляхів підтвердження того, що в результаті продажу нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, не будуть порушені права такої дитини, може бути пред’явлення батьками або особами, що їх замінюють, органові опіки та піклування попереднього договору на придбання нового житла (можливість укладення попереднього договору передбачена статтею 635 Цивільного кодексу України).
Щодо переліку документів, які необхідно надати батькам або опікунам (піклувальникам) дитини до органу опіки та піклування для отримання дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна слід зазначити.
Законодавство України не містить порядку надання органами опіки та піклування згоди на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, та переліку документів, за умови подання яких органами опіки та піклування надається така згода. Пункт 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, визначає лише, що органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла.
Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами які належать дитині, з обов’язковим врахуванням потреб та інтересів дитини зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку і піклування (з дозволу органу опіки і піклування), а тому, необхідність отримання батьками дозволу органів опіки і піклування на укладення щодо майна, майнових прав які належать дитині, договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, дозволить посилити захист майнових прав дітей.
Крім того, слід розмежовувати такі поняття як «договори про відчуження майна» та «звернення стягнення на предмет іпотеки» враховуючи при цьому, що згідно з Сімейним кодексом України, законами України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та «Про охорону дитинства» отримання згоди органів опіки та піклування вимагається саме від батьків (осіб, що їх замінюють) при вчиненні ними правочинів щодо майна, право власності або право користування яким мають діти.
Правочином, відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, вчинення правочину являє собою вільне волевиявлення особи.
При посвідченні договору іпотеки нотаріусом обов’язково вимагається згода органів опіки та піклування, якщо з поданих документів буде видно, що право власності або право користування майном, яке є предметом іпотеки, мають діти. При цьому, з огляду на те, що договором іпотеки у разі порушення його умов передбачається задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок заставленого майна, орган опіки та піклування даючи згоду на укладення цього договору, автоматично погоджується на відчуження майна у разі порушення іпотечного договору.
Що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки, то відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» воно здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з частиною першою статті 41 цього ж Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.​
Головний спеціаліст
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Митрофанова Олена Ігорівна
Откуда это скажите для начала... В этот раз без ссылки...? Очередные размышления непонятно кого... Закон где...???
 
Назад
Угорі