А ми шо, уже в прольоті?
Діти, діти... Коли вони хворіють ти ладна сама лягти під ніж аби лише їм покращало, кожна їхня перемога це і твоя перемога. Нашому Тьомкі краще і це просто чудово.. ( так, нашому, бо за цей час ми стали рідними) . А інакше і бути не могло, бо в нього вірило стільки людей, стільки людей молилося за його здоров'я. Добре коли є люди здатні підтримати, словом, ділом .. Чудово розуміти що світ не без добрих людей, і ти не зовсім поганий, якщо за тебе стільки переживають. Підтримка надихає. Нехай все погане залишається у вчорашньому дні, а назавтра настає новий ранок із чудовими новинами... Бережіть дітей. Вони- ваше продовження..
P.S.:
Маri , я ж казала шо все буде добре. Він у тебе сильний