Це наслідок того, що в дитинстві на першому місці була старша сестра, та й зараз так. Про мене мама колись сказала що взагалі не хотіла мене народжувати, а мій покійний батько змусив її. По життю всі роблять так, щоб було зручно і вигідно сестрі. З дитинства одяг їй купували, який вона хотіла, мені купляли або те що дешевше, або ж я щось доношувала. Коли пішли вчитись мене відправили де дешевше. Вчилась і жила далеко від дому, а на вихідні їздила до тітки, бо коли в мами питала чи можна мені приїхати додому, відповідь завжди була одна: "по шо ти сюди будеш їхати, в мене немає для тебе грошей". Хоча я додому їхала не по гроші (в мене вони були, я отримувала стипендію і пенсію, бо тато помер коли мені було 2місяці)... У 10-11 класі, коли мама почала жити з чоловіком, а той п'яний серед ночі приходив і приставав до мене, а я серед ночі тікала з дому бо боялась що він зі мною щось зробить, а в цей час мама просто стояла, дивилась і...просто мовчала..... І завжди мені говорили що я все придумую, що все не так погано.... Я звикла відчувати себе лишньою, якимось непотребом.
А коли мене просять щось купити, в мене ніби вогник запалюються : МЕНЕ ПРОСЯТЬ - ЗНАЧИТЬ ПОТРІБНА, ЗНАЧИТЬ НЕ МОЖНА ВІДМОВИТИ. І тоді починається все як в тумані....