Хотелось бы не курить,но наверное не пришел тот момент,когда в голове щелкнит,что все хватит. Денег много уходит. В год примерно тыщ 12-13.
І я чекала поки щолкне знову, час ішов, гроші летіли в трубу, а воно не щолкає)) і я лише сумно підраховувала скільки ми витрачаємо удвох на сигарети. 24 тис в рік. А вони ж дешевшати не будуть. Це ж майже один місяць у році треба за кордоном відпрацювати, щоб заробити на сигарети на двох. А хто на Україні має звичайну зарплату, то йому приходиться мінімум два місяці (або і три, якщо зп коло 4 тис) в році ішачити собі на сигарети. Працювати, щоб заплатити за руйнування свого здоров'я і якість життя... Мені здається, тут щось трохи не те))
Кидаю... Ні, вже кинула не з почуттям, що я відмовляюся від чогось, а з почуттям великого полегшення. Я нічого не втратила, я не мученик, який страждає без життєво необхідних речей, я просто перестала робити те, що приносить лише шкоду. '
Донедавна по здоров'ю було ще так-сяк. Відчуття постійної втоми я списувала на свою лінь, постійно високий пульс пояснювався низьким тиском, головний біль коли накурювалася як чорт знімався анальгіном, біль у шлунку коли курила пару сигарет голодною просто перечікувала. А так, все хорошо, прекрасная маркиза. Але потім я почала помічати, що навіть незначне фізичне навантаження викликає в мене одишку. В 30 років я сопу як стара баба. І це відчуття безпомічності - і курити кидати не хочу бо не можу, і треба бо бачу що воно до добра не доведе... Й так мені було страшно думати про те, що треба кидати))
А насправді не курити просто і легко. Півжиття прокурила та й стане.
В мене була така ж неземна любов із алкоголем, на даний час більше п'яти років ні грама (крім дуже рідко якісь ліки на спирту і то в мізерних дозах). І я рада цьому. Тому, думаю, все буде ок.