Отже, у серпні 2025 року до мене звернувся клієнт з позовом від ТОВ «Коллект Центр» на 139 105 грн. Ми програли: «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримав рішення про стягнення 139 105 грн.
Позов будувався на стандартній схемі: два мікрокредити «Мілоан», два перепродажі — спочатку до «Вердикт Капітал», потім до «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Договори є, реєстри боржників є, розрахунки складені. Перша інстанція прийняла це за достатнє.
Ще під час розгляду в районному суді я звертав увагу на відсутність ключового документа: підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги від «Вердикт Капітал» до «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Суд першої інстанції цей аргумент не взяв до уваги.
В апеляційній скарзі я наголосив на ньому окремо.
Позивач надав лише акт зарахування зустрічних вимог — документ, складений самими ж сторонами договору.
Апеляційний суд його відхилив: такий акт не підтверджує реального руху коштів і не замінює платіжного документа.
Верховний Суд давно сформулював просту вимогу: для підтвердження переходу права вимоги потрібні підписані договори, реєстр боржників і докази оплати. Три елементи. Не два.
Колегія суддів погодилась: без підтвердженої оплати неможливо зробити достовірний висновок про те, що «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належно виконав свої зобов'язання як новий кредитор і фактично набув права вимоги.
Реєстри боржників — це лише додатки до договору, а не самостійне підтвердження переходу прав. Самого факту підписання договору недостатньо.
Тож, отримали результат - Рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову — відмовлено.
Вітаю клієнта з повною перемогою))))
P.S.: Програна перша інстанція — не вирок, особливо якщо адвокат, який веде справу від початку, розуміє, де саме суд допустив помилку.
Апеляція дала можливість довести справу до логічного завершення: один відсутній платіжний документ — і 139 105 грн перетворились на нуль.
Якщо у вас вже є рішення не на вашу користь — не сприймайте його як крапку. Іноді це лише кінець першого раунду.
Звертайтесь, будемо розбиратисьсь, які є у Вашій справі підстави для захисту.
Позов будувався на стандартній схемі: два мікрокредити «Мілоан», два перепродажі — спочатку до «Вердикт Капітал», потім до «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Договори є, реєстри боржників є, розрахунки складені. Перша інстанція прийняла це за достатнє.
Ще під час розгляду в районному суді я звертав увагу на відсутність ключового документа: підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги від «Вердикт Капітал» до «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Суд першої інстанції цей аргумент не взяв до уваги.
В апеляційній скарзі я наголосив на ньому окремо.
Позивач надав лише акт зарахування зустрічних вимог — документ, складений самими ж сторонами договору.
Апеляційний суд його відхилив: такий акт не підтверджує реального руху коштів і не замінює платіжного документа.
Верховний Суд давно сформулював просту вимогу: для підтвердження переходу права вимоги потрібні підписані договори, реєстр боржників і докази оплати. Три елементи. Не два.
Колегія суддів погодилась: без підтвердженої оплати неможливо зробити достовірний висновок про те, що «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належно виконав свої зобов'язання як новий кредитор і фактично набув права вимоги.
Реєстри боржників — це лише додатки до договору, а не самостійне підтвердження переходу прав. Самого факту підписання договору недостатньо.
Тож, отримали результат - Рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову — відмовлено.
Вітаю клієнта з повною перемогою))))
P.S.: Програна перша інстанція — не вирок, особливо якщо адвокат, який веде справу від початку, розуміє, де саме суд допустив помилку.
Апеляція дала можливість довести справу до логічного завершення: один відсутній платіжний документ — і 139 105 грн перетворились на нуль.
Якщо у вас вже є рішення не на вашу користь — не сприймайте його як крапку. Іноді це лише кінець першого раунду.
Звертайтесь, будемо розбиратисьсь, які є у Вашій справі підстави для захисту.
