А я сплатила комісію і не жалкую. По-перше, заспокоїтися, коли війна і в тебе купа боргів особисто мені було взагалі неможливо. ще плюс відповідальність за сестру молодшу. Переживання у вересні минулого року дійшли до того, що я почала задихатись. У мене колись була така реакція від нервів . Тому виплатити все і закрити борги для мене надважливо. Але заплатити комісію і платити по мінімальним платежам роками - це теж не вихід. Якось стало очевидно вже після війни, раніше я про це не думала, не рахувала, яка переплата банкам іде, і що 1 знята гривня з карти пумб - це 2 або й 4 зароблені . Смішно, але останні гроші кредитки на 50000, я витратила на замолення книжок на сайті якабу у лютому за пару днів до війни ? думала, зароблю - покладу назад? в листопаді вирішила виплатити як можна раніше всім банкам і багато працювати . Кожен день минулої осені думала над тим, що мені треба більше нових замовлень, більше грошей і швидше виплатити. Ще змотивували слова однієї тоді близької людини, що я бідна як церковна миша і яке майбутнє зі мною може бути ?. І зараз я так думаю, часто згадую той момент , боргів таких вже не маю, але ніколи не дозволяю собі зараз не взяти якесь нове замовлення, завжди чую ті слова в голові... . З листопаду виплатила трохи близько 110 000 + щомісячні відсотки по картам . Їх не рахувала окремо . Лишився мінімум і от тільки пару тижнів, як я стала себе відчувати вільніше. Не тільки через те, що борг не становить нереальну суму, а й тому, що з'явилась впевненість і віра в себе. Тут на форумі бачу, що часто пишуть неплатити і забити.. Я навпаки, читала це і думала, що треба працювати більше. Допоміг метод "сніжного кому" :прочитала, що треба закривати з меншої суми і зменшувати кількість кредиток. Так і робила. Морально закриття 2х маленьких карт мені допомогло . Не платити треба, якщо взагалі безвихідь. Тут розумію, бо сама була в такій ситуації. Але це може бути тимчасова безвихідь і тимчасові труднощі чи невміння планувати свій бюджет. Але зробив помилку - навчився. Більше так не робиш. Якщо безвихідь тотальна, то чим тоді думає людина, коли бере у борг і знає наперед, що не зможе платити?? Я планувати своє життя з тими боргами взагалі не могла. Тоді думала, що2, а то й 3 роки буду виплачувати і працювати на банки . Короче, дуже багато різних думок давило, і тільки недавно почало ставати легше. З пумбом все ок, 22.05 закриваю кредитку на 50000. Ще була комісія в них ,за перші 6 місіців війни нарахували 23000,що майже половина від тіла. Я виплатила, і в понеділок останній платіж і кінець цій історії . Всім бажаю розібратись із своїми боргами і закрити їх.