У мене сьогодні рівно місяць з дня першої просрочки. Сім не викидала, залишилась стара. Телефонують багато, трубку стараюсь не брать. Ну лише інколи, коли хочеться поскандалить з кимось. Перші два тижні, поки не розповіла родичам, були просто АДом. Зараз наче трохи легше. А взалі, життя не закінчується. Так, відчувається якась тривога, але вже не так, що не можеш ні їсти, ні спати, та й взагалі нічого робити. Головне я зрозуміла, що все тимчасово... Воно всеодно колись закінчиться. Зараз уже почали присилати смс про реструктуризацію, Манівео пропонує домовлятися. Доречи я зрозуміла з їх розмови, що вони не хочуть щоб писали в Нацком, скзали якщо напишу, то Нацком мені ще більше нарахує чим вони. Поживем-побачим.
Родичам телефонують ВСІ без виключення. Єдині хто нормально розмовляє, з моїх, це поки що КЛТ