Отже, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» звернулось до суду з вимогою стягнути з моєї клієнтки 32 780 грн — нібито борг за онлайн-кредитом 10 000 грн, виданим ТОВ «Лінеура Україна» у червні 2021 року. Борг перекупили за договором факторингу, і саме новий власник вимоги вирішив стягнути її через суд.
Я вивчив матеріали та підготував розгорнутий відзив.
Суд погодився з кожним аргументом захисту — і відмовив у задоволенні позову повністю.
Головний аргумент — факт видачі кредиту нічим не підтверджений. Звернув увагу суду на просту, але вирішальну річ: серед документів позивача немає жодного підтвердження того, що гроші справді потрапили на рахунок клієнтки.
Ні банківської виписки, ні платіжного доручення, ні будь-якого іншого первинного документа.
Лише договір і власні розрахунки колектора.
Суд підкреслив: договір позики набирає чинності з моменту фактичної передачі грошей, а не підписання паперів. Немає доказу передачі — немає боргу.
Договір без підпису — не доказ. Копія кредитного договору, подана до суду, не містила підписів сторін, тож, вказав на пряму норму Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»: такий документ не має статусу належного та допустимого доказу.
Перехід права вимоги — під питанням. У реєстрі боржників, наданому позивачем, відомості щодо клієнтки були відсутні. Витяги з реєстру — не завірені. Тому наголосив: без належного підтвердження перехід права вимоги від МФО до колектора юридично не доведений.
І в результаті виніс рішення, яким відмовив в задоволені позову повністю.
Колектор розраховував на те, що позичальник або злякається позову, або не знатиме, як захищатись.
Саме так і відбувається в більшості подібних справ — людина або ігнорує позов до суду, або погоджується на виплату.
Однак, грамотно складений відзив, чітко сформульовані заперечення — і колектор програв справу, яку вважав виграшною.
Дякую клієнтці за довіру та вітаю з перемогою)))
Я вивчив матеріали та підготував розгорнутий відзив.
Суд погодився з кожним аргументом захисту — і відмовив у задоволенні позову повністю.
Головний аргумент — факт видачі кредиту нічим не підтверджений. Звернув увагу суду на просту, але вирішальну річ: серед документів позивача немає жодного підтвердження того, що гроші справді потрапили на рахунок клієнтки.
Ні банківської виписки, ні платіжного доручення, ні будь-якого іншого первинного документа.
Лише договір і власні розрахунки колектора.
Суд підкреслив: договір позики набирає чинності з моменту фактичної передачі грошей, а не підписання паперів. Немає доказу передачі — немає боргу.
Договір без підпису — не доказ. Копія кредитного договору, подана до суду, не містила підписів сторін, тож, вказав на пряму норму Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»: такий документ не має статусу належного та допустимого доказу.
Перехід права вимоги — під питанням. У реєстрі боржників, наданому позивачем, відомості щодо клієнтки були відсутні. Витяги з реєстру — не завірені. Тому наголосив: без належного підтвердження перехід права вимоги від МФО до колектора юридично не доведений.
І в результаті виніс рішення, яким відмовив в задоволені позову повністю.
Колектор розраховував на те, що позичальник або злякається позову, або не знатиме, як захищатись.
Саме так і відбувається в більшості подібних справ — людина або ігнорує позов до суду, або погоджується на виплату.
Однак, грамотно складений відзив, чітко сформульовані заперечення — і колектор програв справу, яку вважав виграшною.
Дякую клієнтці за довіру та вітаю з перемогою)))
