можливо автор журналіст і хоче освітити проблему. Я спробую узагальнити.
Українці роботящий народ, ну в основному. В сім'ї, як кажуть, не без урода. Але мова про кредидити так от - мова буде про мене.
2015 рік. Молодий спеціаліст, який направлений державлю в місто М.для відпрацювання державою боргу(держзамовлення). Зарплата на той час в мене була 1400 грн, оренда кімнати без комуналки 700грн, проїзд 5грн. Але ж я ж хлопець, хочеться ж і з дівчинкою погуляти, і з пацанами пивкак випити, буває тормоз зірве від нервового перенапруження(робота з людьми) і на цілий день закриєшся і випиваєш(рідко таке було, але було). Так от, я хз де знайшов рекламу мікрокредиту, але все почалось з сісьок, які, причому, зателефонували моїй мамі для уточнення інформації(звісно я їй збрехав). Все почалось з 300 грн, а зараз згідно убки тіло кредиту 40к, а з процентами буде близько 250 000.
Все починається швидко,безболісно і необачно. І якраз той фактор, що тобі не подобається твоє життя грає ключову роль(о які ми дурні). Треба було візразу батьків слухатися і на останньому курсі своєї бурси шукати якісь контакти і звалювати за кордон на практику, але маємо те що маємо. Ну нічого. Фіг тепер щось мфлошкам(хоча л0х тут я) віддам, вже віддав 4 роки життя. Та й життя як такого не було - вічно на 2-3 роботах, плачу довбані відсотки. Але, як кажуть, ьв кожного дна є своє дно. Через ці срані дзвінки з попередніх 4 робіт був звільнений, причому зп, яку платили в конверті мені не заплатили. Відповідно один в чужому місті, допомоги ніякої від друзів нема(тут я зрозумів,що я один), батькам казати соромно, що мені 26, а я не можу собі на треселя заробити - пішли ще мфо. Коли звільнили з останньої роботи, де я гарував по 12 годин 7 днів на тиждень грошей також не віддали. До них також дзвонілки дібралися. Так як кредит мені ніхто не давав, "друзі" [censure] допоможуть - довелось мені їхати до батьків. Скільки грязі на мене ніколи не виливали(ну заслужив йопти) тепер вирішив що *** комусь щось віддам і що треба їхати за кордон. Дякую за увагу.
