Якого біса 12 років досягалось звання лікаря щоб ось так закінчити? От сам той біс і знає.
Починалось все з роботи аби мати хоч якусь копійку (навчався за свій грош, без стипендій, пішов на Нову Пошту. Далі, поки навчався - медбратом). 5 тисяч щоб знімати квартиру, спільно звичайно, з друзями - ну куди. Це або жити життя відбитого аскета, або окрім роботи брати займи, щоб задовольняти потреби і свої і потреби інших (ой тому треба дати, ой тому на подарунок, ой викладач натякає на взятку, ой ще щось). І так рік за роком - борг до 200 тисяч. Більше не зміг витримувати виплачуючи одні відсотки і відтерміновуючи - пішов на процедуру банкрутства. Статус лікаря можна і не приписувати загалом сюди - що б би не робив, як би чемно себе не вів
- лікар вже давно у нашій державі не інтелігенція. Правда життя зараз вирішило знов зробити новий квест - служити як військовий лікар. Проблеми правда від цього не зникли. Маю останню надію на цю сферу.
І загалом - батьки майже все життя жили в кредитах, зарікався що НІКОЛИ не матиму з ними справи, бачив як це важко. Зарікатись - це найдурніше що можна зробити на своєму шляху.
А в бонус віршик вам:
«Зіницю ока нам не вберегти.
Панує світом sapiens-капкан.
Повсюд розчавлені лежать птахи,
Свободи та любові талісман.
Ти просиш Ніч до Місяця втекти,
У мареннях будуєш дельтаплан.
Одне-єдине серце вберегти,
Життя свого самотній капітан.
Відлунням чутно лиш: «Боїсь! Тремти!
Мовчи, свиням згодований каштан!
Дитя їдкої солі, мілини.
Забутий у скелетах океан».
І мріями дитинства не брести
судилося тобі, бо «Грубіян!
Як Богу ти дорогу перейти
Насмілився?! І вдався до оман».
Та чхати хтів. Я думку донести
Не зможу. Знаю. Людство – то вулкан.
Любов для нас є обриси мети -
Це непокори попіл, ураган».
Починалось все з роботи аби мати хоч якусь копійку (навчався за свій грош, без стипендій, пішов на Нову Пошту. Далі, поки навчався - медбратом). 5 тисяч щоб знімати квартиру, спільно звичайно, з друзями - ну куди. Це або жити життя відбитого аскета, або окрім роботи брати займи, щоб задовольняти потреби і свої і потреби інших (ой тому треба дати, ой тому на подарунок, ой викладач натякає на взятку, ой ще щось). І так рік за роком - борг до 200 тисяч. Більше не зміг витримувати виплачуючи одні відсотки і відтерміновуючи - пішов на процедуру банкрутства. Статус лікаря можна і не приписувати загалом сюди - що б би не робив, як би чемно себе не вів
- лікар вже давно у нашій державі не інтелігенція. Правда життя зараз вирішило знов зробити новий квест - служити як військовий лікар. Проблеми правда від цього не зникли. Маю останню надію на цю сферу.І загалом - батьки майже все життя жили в кредитах, зарікався що НІКОЛИ не матиму з ними справи, бачив як це важко. Зарікатись - це найдурніше що можна зробити на своєму шляху.
А в бонус віршик вам:
«Зіницю ока нам не вберегти.
Панує світом sapiens-капкан.
Повсюд розчавлені лежать птахи,
Свободи та любові талісман.
Ти просиш Ніч до Місяця втекти,
У мареннях будуєш дельтаплан.
Одне-єдине серце вберегти,
Життя свого самотній капітан.
Відлунням чутно лиш: «Боїсь! Тремти!
Мовчи, свиням згодований каштан!
Дитя їдкої солі, мілини.
Забутий у скелетах океан».
І мріями дитинства не брести
судилося тобі, бо «Грубіян!
Як Богу ти дорогу перейти
Насмілився?! І вдався до оман».
Та чхати хтів. Я думку донести
Не зможу. Знаю. Людство – то вулкан.
Любов для нас є обриси мети -
Це непокори попіл, ураган».
