Перші кредити взяв в 2018 році для виїзду за кордон на заробітки, приїхав швидко розрахувався, але гроші швидко закінчилися, ремонти будівля будинку, дружина була проти щоб я їхав знову за кордон прийшлося шукати роботу на місці, за час пошуку роботи, знаходив одні підробітки, відповідно знову взяв кредити потім знайшов нормальну роботу з гарною зп, почав знову гасити кредити, майже всі погасив і тут дружина знайшла собі кращого чоловіка розлучення, мене понесло, я не знаю як на той час мене з роботи не вигнали, гульки необдумані купівлі, півроку такого шторму було, потім я взявся за голову, на роботі вже думали що втратили мене, але після того шторму щоб голова менше думала, кинувся в роботу по максимум у вільний час таксував, і так поступово закривав кредити, загальна сума з відсотками була десь 500 тис, за два місяці я зміг закрити десь на 200 тис., потім почалася війна, там ввели закон про відтермінування погашення кредитів в звʼязку з військовим станом і я знову забив на ті кредити, так як я був сам в мене не було сенсу збирати кошти і все витрачав на гульки дівчат подарунки їм, ну а вони цим і користувалися. Потім я закохався в одну дівчину, і вона мене через півроку кинула і вийшла заміж за іншого, я недовго думаючи пішов в війскомат і в армію, у вересні буде вже три роки як я на фронті підрозділ бойовий, постійно майже на нулі, штурмова бригада. Перші два роки я не думав за борги, головне було вижити, вбити мене могли не один раз, як вижив не знаю, молився постійно і Бог рятував тоді і рятує зараз. У 2022 році на мене декілька фірм кредитних подало в суди я намагався судитися, деяки кредити перша інстанція суду визнавала недійсними, але вони подали на апеляцію і апеляція присудила мені виплатити все крім того періоду що я воюю, в сумі було 340 тис грн. І ось нарешті в цьому місяці іде останній платіж у виконавчу і я більше ніколи не візьму кредити. Всі думають, що у військових коштів багато, але ніхто не знаю що 100 тисяч платять лише коли ти цілий місяць безвилазно на позиції а таке мало хто витримує, оплата іде 3300 день на позиції коли на ротації тільки зарплата 25 тисяч. Забезпечення за свій рахунок повністю, форма, каска, бронежилети (бо ті що видає держава незручні тяжкі, а бігаємо і ходимо ми в них дуже багато), старлінки, екофлоу, авто, гсм, рації, їжа (більш менш нормальна) обслуговування авто, плюс аліменти на сина, армія видає автомат, форму на 5 розмірів більшу або меншу, коли в тебе 46-48 розмір а тобі дають 54-56



парашутні війска



, та і якість тієї форми ніяка, купуємо по декілька комплектів форми нормальної британка мтп або м так і то вона на нас горить на позиціях, буває що комплекта вистачає на місяць, інколи трішки на довше,і грошей залишається не так багато, хоча до війни в мене на роботі зп з підробітками була десь така сама як зараз, але там мене не хотіли вбити



Але не враховуючи все це я зумів взяти себе в руки, погасити всі борги навіть певну суму відкласти грошей, тепер завдання вижити до кінця війни, бо за демобілізацію просять 15-20 тисяч євро, але відвоювати 3 роки на нулі, і віддати якомусь зажравшомуся лікарю таку суму жаль, тут уже чисто принцип спрацьовує. Морально стомлені і вигорівши, дивлячись що робиться у владі в країні. Але я все ж таки сподіваюся вижити і повернутися. А там можливо і почну вже нове життя з чистого листа, без боргів, можливо з кимось познайомлюсь, відкрию якусь справу. Поки на війні принципово ні з ким не знайомлюся, як я жартую навіщо розмножити вдів у нас їх і так вистачає



Колись в голові були дурні думки закінчити це життя із за боргів, розлучення, а зараз я розумію наскільки ті проблеми дрібні і неважливі і наскільки я був дурним. Тепер коли ти змирюєшся з тим, що можеш не повернутися з позиції ти починаєш цінувати життя, ти хочеш його жити повноцінно, ти розумієш, що в тебе ще немає дочки про яку ти мріяв, ти ще в багатьох країнах не був, ти багато чого ще можеш зробити, сфотографувавати, ти по іншому дивишся на життя, розумієш, що немає ніяких не вирішуваних проблем, поки дійсно не забʼють гвіздки в твою труну, і іще одне і саме головне навчитися цінувати те що ми маємо і терпіння, якщо щось хочеться дуже краще перетерпіти і підзбирати піти десь на підробіток, але ніколи не брати кошти в борг. Терпіння винагороджується, а всі оті кредити із за того що ми не вміємо чекати, нам потрібно зараз і тут, а потім пожинаємо наслідки. Бажаю всім хто тут пише розгребтися з боргами і зрозуміти то не так і страшно. І ніколи ніколи не звертайте уваги на чиюсь думку, ви живете своє життя і для себе, не бійтеся осуду, ніхто не був на вашому місці і не знає через що ви пройшли, що так трапилось, все одно будуть говорити у людей натура така.