Які 600?Не меньше тисячі,і то.. Треба ще постаратися щоб відкласти і на решту вижити.
Майбутнє за кордоном))). Хто за?
- Автор теми Tusi4ka
- Дата початку
- Відповіді 129
- Перегляди 4K
- Стан
Это ее выбор помогать им или нет.
Думаю что причина, не только в этом. Как она писала выше, где она живёт работы 0.
Много женщин уезжает и оставляют своих детей на бабушек. Не потому что они так хотят, а потому что выхода у них другого нету. Ситуации бывают разные
Не менше тисячі євро ? В жодній європейський країні, з ким межує Україна, стільки не платять( низькокваліфікованним працівникам).
Такої мінімальної зарплати і великої пропозиції роботи в Україні не буде років з десять, п'ятнадцять.
[POSTS=2000]Помиляєшся.
Я колись тобі відповідав вже, але повторюсь: я жив недалеко від твого міста теж в районному центрі, трохи більшому за твій. І мав в 2005/2006 році офіційку в 700 доларів і стільки ж приблизно "ліваком". Потім вже робив те саме на себе і зп була від 1000 бачінських. Це дало мені змогу не їздити по закордонах як ти і не є6ашити на пана, щоб заробити на квартиру для сім"ї і на авто. Я ( разом з колишньою звісно ) зробив це не перетинаючи кордонів неньки... тож не згущуй фарби... Проте, звісно саме зараз в країні зовсім інша ситуація, тим не менш треба все ж мати віру в себе і в те що все наладиться. Бо інкше всі хлопці і дівчата зараз гинуть намарно.[/POSTS]
Я, наприклад, не уявляю скільки треба заробляти в Чехії, щоб допомагати двум братам та утримувати двох дітей. Та ще щоб на житло та їду собі залишалося. Без знання мови.
Чому це не платять?В тій самій Польщі.. Правда зараз житло дороге і на проживання багато йде.
[POSTS=2000]Не всі до війни, мали везіння знайти будь-яку роботу. З зарплатою від 700 євро це було б за щастя з перспективою дивитися в майбутнє в Україні.
P.S. Доречі, зараз немає можливості відмовитись від українського громадянства, при отриманні іншого,бо президент не підписує прохання людей, можливо в недалекому майбутньому приймуть закон, щодо подвійного громадянства...[/POSTS]
[POSTS=1000]Ото тільки вернись в Україну ?
Ото вже скураєш.Так добре за кордоном?
Запам'ятай...добре,там де твоя сім'я і твій дім.
А все інше то так,ні про що....[/POSTS]
[POSTS=1000]Знала б який я був " щасливий " в Україні, особливо в останні роки, можливо і зрозуміла би мене.
Так ,закликаю і пропагую людям без роботи і достойного існування-при можливості виїзджати і чим по швидше. Навіть влада вже тепер, говорячи про більш складну зиму , намікає на те щоб виїзджали всі хто може. Бюджет не резиновий і кожна гривня, що ти маєш - це доллар платника податків громадянина США...[/POSTS]
[POSTS=1000]Кожен сам коваль свого щастя))
Але скажу точно,ніколи не поїхала б.
Ось за війну ,всі куми,подруги з дітьми по виїздили....І знаєш,навіть не працювати...Але ніде нас не люблять,і це правда....Так,людям треба працювати,забезпечувати себе,дітей ,допомагати батькам....
Але....якщо є можливість і розум,я б все таки людям радила щось змінювати тут,вдома....
Так,нас тут "душать"по своєму...але вдома є вдома.
[/POSTS]
[POSTS=1000]Я радий твому щастю саме вдома , в Україні.
Не впадати у відчай і бути патріотичною це саме те,що потрібно Україні. Дякую. Завдяки таким як ти, Україна ще існує.
"Індивідуальність кожної людини, значно важливіша за національність" (Шопенгауер). Любов чи не любов, залежить виключно від поведінки людини. Немає значення звідки людина- Україна чи Бангладеш...
[/POSTS]
[POSTS=2000]а що дасть відмова від нього?[/POSTS]
Братам по мірі буду допомагати. Чому Вас це так обурює? Чому не саме те, що в мене є двоє дітей і роботи 0 і саме через це я в першу чергу хочу поїхати? Не можу я жити на соціалку. Потреби дітей щоразу зростають. Я умудряюся їх забезпечити, закрити якийсь кредит, але вже реально я не витягую.
Я зовсім не обурена вашим бажанням допомогти, а обурена причинами чому приходиться допомагати ( чисто про ситуацію в країні). Ніхто не може жити на соціалку, це просто не можливо. У самої син знаходиться за 130 км. в бабусі, поки я працюю, а як виїхати ще далі за кордоном я навіть не уявляю (
Я теж не уявляю як я буду без дітей. Але просто виходу немає. Я довго не могла наважитися. Але подруга запропонувала і я вирішила ризикнути. Дай Бог, все буде добре.
Та дай Бог, сподіваюся і ваша мама вас підтримає до тих пір поки ви зможете добре заробити.
Я так вже півтора року живу,діти в бабусі,а я в Польщі, правда я стараюсь хоч раз в пару місяців приїжджати.Зараз теж приїхала, звільнилась з роботи і зробила дітям сюрприз,ну і хочу трохи вдома з ними побути.
Та мама за. Бо сама баче, що важко. В цьому проблем немає. Якось останні півроку все нормально, налагодилися відносини.
От і я так хочу. Бо є заради кого все робити.
Будьте готові до того,що це важко морально...І дітям і вам.. Тому постійно треба спілкуватися і говорити з ними.В мене дзвінки до них були як по графіку,на кожній перерві, вечорами не раз і багато повідомлень.Тільки так..
- Стан
