Державний або приватний виконавець отримавши від стягувача, тобто особи на користь якої ухвалено рішення про стягнення боргу, заяву про відкриття виконавчого провадження та самого примірника виконавчого документа (судового наказу, ухвали про арешт коштів чи постанови про накладення штрафу) виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та одночасно з нею накладає арешт на грошові кошти (майно) боржника і направляє її до банків для виконання, а стягувачу та боржнику для відома.
Варто відразу зауважити, що арешт може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в постанові про арешт коштів боржника. Якщо ж в постанові про арешт коштів визначена конкретна сума і на рахунку особи наявні грошові кошти, які перевищують суму арешту, то особа може вільно користуватися тими коштами, які перевищують суму арешту.
У випадку, коли в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то арешт накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку.
При цьому, досить часто трапляється так, що банки накладають арешт і на зарплатні рахунки особи (рахунки для отримання соціальної допомоги, стипендії, пенсії). Це пов’язано з тим, банк може не мати технічної можливості відкрити окремий рахунок для зарахування виключно таких коштів. Тому рахунок, який відкривається, у тому числі й для зарахування заробітної плати, пенсії, стипендії чи соц.. виплат, зазвичай за умовами банківського обслуговування є звичайним поточним рахунком.
Якщо ж банк відкрив особі окремий рахунок виключно для зарахування цільових надходжень, то банк повертає без виконання отриману від виконавця постанову про арешт коштів боржника із зазначенням причин поверненн
