Щоденник 5 років, про які я нікому не розповідав

[Shearer]

Можешь вспомнить первый момент разглашения близким? Как это было и что ты тогда чувствовал?

Конечно.
Начало ноября 2018 года, первый снег, осознание что всё, что денег брать неоткуда,
что у матери уже украл из заначки,
а у отца взял 40к (это примерно щас 100-120к по ощущениям)
что должен уже всем конторам, привату, друзьям, близким, родителям девушки…
И все равно мысль не о том, что финиш, а о том, что надо рассказать, чтоб помогли и достали сыночку из жопы, в которую сам залез)

Короче, мыслей было две:
1) мне конец, надо идти сдаваться и всем все говорить
2) надо отыграть все, что всадил с 2 августа и больше никогда не играть

Из хорошего - тебя ожидает минут… ну пусть 10-15 неприятного разговора, кто-то будет кричать, кто-то учить жизни. Короче, точно не расстрел

Из плохого - доверие к тебе будет утрачено на очень долгое время. Это от семьи, от друзей и близких - они этого вслух говорить не будут, но пометочка «игровой» в головах засядет тоже надолго


П.С. Как ты понимаешь, у меня в ноябре ничего не закончилось. А кредит на имя мамы для закрытия МФО стал только трамплином для еще бОльших займов
Так что я бы тут шел в просрочки, убивал кредитную историю и начинал, как ты писал выше, давить эту гадину по одной, как бородавки)


И это, денег ни от кого не бери, мозг выдаст, что не всё потеряно, что это знак свыше и прочую ерунду. С большой вероятностью выдаст)

 

[Still_Afloat]

Чесно кажучи, вже думав забити на цей щоденник. Але потім зрозумів: можливо, коли все-таки настане кінець цієї історії, я зможу повернутися сюди й відстежити весь порядок своїх дій. Побачити, де помилявся, що робив правильно і як усе відбувалося.

Отже, минуло три місяці.
Ситуація стабільна = піз**ц.

Фінансова картина станом на сьогодні​

БАНКИ:​

• ПриватБанк — 162 329,52 грн (із реструктуризацією взагалі красавчики).
• TAS Credit — 168 936 грн (надіслав заяву на реструктуризацію, чекаю відповіді).
• Кредитка TAS — 5 000 грн (планую закрити першою).
• ПУМБ — 33 500 грн (кредитка, поки обмежуюся мінімальними платежами).
• Monobank — 97 320 грн (за всіма продуктами; з них уже 43 тисячі — перевищення кредитного ліміту. Планую, коли банк об'єднає заборгованість, також подавати заяву на реструктуризацію. Поки практично не плачу, іноді вношу мінімальні платежі).

ОСОБИСТИЙ БОРГ:​

• Заборгованість перед роботою — 83 000 грн.
  
  

  Віддаю першочергово, фактично все, що залишається із зарплати.

І тепер наші любімчики — МФО (4-й день прострочення):​

• Credit7 — тіло 22 000 грн, а відсотків на 4-й день прострочення хочуть уже 11 808 грн.
• MyCredit — тіло 20 000 грн, відсотків нарахували 8 801 грн.
• Moneyveo — тіло 20 000 грн, відсотків поки що 3 285 грн.

За МФО маємо четвертий день прострочення. Гра тільки починається...

Що змінилося за ці три місяці?​

Повернемося трохи назад.

Спочатку я перечитав усі відповіді під попереднім дописом, але все одно стояв на своєму: за жодних обставин не допускати прострочень. Основний страх був не стільки у відсотках чи штрафах, скільки в тому, що почнеться терор дзвінками, про кредити дізнаються близькі й усе вилізе назовні.

Але в якийсь момент мене просто переклинило.

Я зрозумів, що зараз такий час, що всі ці кредити — фактично копійки в масштабах життя. Хтось роками збирає на автомобіль, а одного дня прилітає шахед і знищує його. А тут якісь кредити, приблизно 13 тисяч доларів. Мені всього 23 роки, і я раптом усвідомив, що ці пів мільйона не варті мого життя.

Трохи переосмислив ситуацію і почав вибудовувати нову стратегію.

Мої дії та юридична оборона​

1. Заяви на реструктуризацію: Надіслав до TAS, Moneyveo, Credit7 та MyCredit. Усі прийняли їх у роботу, але МФО досить швидко надіслали відмови.
2. Захист від тиску: Додатково надіслав їм заяви-вимоги щодо припинення взаємодії з третіми особами та заборони розголошення інформації про мою заборгованість стороннім особам.

Не знаю, наскільки це допоможе на практиці, але сподіваюся, що хоча б трохи захистить моє приватне життя. Якщо все-таки почнуть телефонувати близьким, планую звертатися зі скаргами до НБУ.

Що маємо зараз?​

• Позитив: Вдалося добитися підвищення зарплати з 25 000 до 30 000 грн.
• Побут: Дівчина наразі без роботи, тому оренда квартири та харчування переважно на мені. У цьому допомагають батьки, за що їм окрема подяка.
• Психологічний стан: Страх, що батьки дізнаються про все, нікуди не зник. Але зараз уже налаштовую себе так: якщо дізнаються — доведеться прийняти це як є.
• Анонімність: Соціальних мереж не веду, жодної інформації про себе в інтернеті практично немає. МФО запевняють, що не мають контактів моїх близьких. Але наскільки можна довіряти таким запевненням — питання відкрите.

І тепер головне — потрібна ваша думка​

Я поки що не до кінця розумію, як правильно діяти далі:

1. Чи варто зараз просто накопичувати гроші, а потім виходити на переговори з МФО щодо закриття заборгованості за тілом кредиту або за тілом із частиною відсотків?
2. Чи реально МФО через певний час іти на такі поступки? Якщо так, то за яких умов?
3. Наскільки великий ризик, що почнуть телефонувати родичам, друзям або на роботу? І на якому етапі прострочення це зазвичай починається?
4. Чи правильно я зробив, що все-таки допустив прострочення, чи, можливо, лише погіршив своє становище?
5. Як би ви розставили пріоритети між банками, МФО та особистим боргом?

План поки такий: поступово, по одному, випалювати ці борги. Але не хочеться наробити ще більше помилок.

Чекаю на ваші поради та досвід у коментарях!