Отже, мій клієнт — військовослужбовець, якого призвали на службу у травні 2024 року. До цього він оформив два онлайн-кредити у ТОВ «Лінеура Україна» (сервіс credit7): спочатку 16 000 грн, потім ще 6 000 грн — загалом 22 000 грн строком на 360 днів під 1,5% на день. Повернути не зміг. Право вимоги врешті перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс»», яка звернулась до суду з позовом на 108 876 грн: 22 000 грн тіла кредиту, 75 876 грн відсотків і 11 000 грн штрафу. Додатково просили стягнути 2 422,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Відсотки за договором нараховувались по день фактичного повернення — тобто позивач претендував на всі роки прострочення.
Однак з 28 травня 2024 року мій клієнт проходить військову службу.
Захист спирався на частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: військовослужбовці звільняються від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, що виникли до призову, — на весь час служби.
Ця норма поширюється і на договірні відсотки, якщо вони за своєю суттю є санкцією за прострочення.
Суд з цим погодився. Відсотки до дати призову — 5 899,50 грн — стягнуто. Решта 69 976,50 грн, що відповідала нарахуванням після 28 травня 2024 року, відхилена повністю.
11 000 грн штрафу нараховано за прострочення виконання зобов'язань. Суд застосував пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: в умовах воєнного стану позичальник не несе відповідальності за прострочення, у тому числі у формі штрафних санкцій. В стягненні штрафу відмовлено повністю.
Замість 108 876 грн суд стягнув 27 899,50 грн. Судовий збір з клієнта зменшено з 2 422,40 грн до 620,86 грн. Витрати позивача на адвоката — з 10 000 грн до 5 000 грн.
Загальна економія: зменшення основної суми на 80 976,50 грн + різниця в судовому зборі 1 801,54 грн + різниця у витратах на правничу допомогу 5 000 грн — разом понад 87 778 грн.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось, які у вашій справі є підстави для захисту.
Відсотки за договором нараховувались по день фактичного повернення — тобто позивач претендував на всі роки прострочення.
Однак з 28 травня 2024 року мій клієнт проходить військову службу.
Захист спирався на частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: військовослужбовці звільняються від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, що виникли до призову, — на весь час служби.
Ця норма поширюється і на договірні відсотки, якщо вони за своєю суттю є санкцією за прострочення.
Суд з цим погодився. Відсотки до дати призову — 5 899,50 грн — стягнуто. Решта 69 976,50 грн, що відповідала нарахуванням після 28 травня 2024 року, відхилена повністю.
11 000 грн штрафу нараховано за прострочення виконання зобов'язань. Суд застосував пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: в умовах воєнного стану позичальник не несе відповідальності за прострочення, у тому числі у формі штрафних санкцій. В стягненні штрафу відмовлено повністю.
Замість 108 876 грн суд стягнув 27 899,50 грн. Судовий збір з клієнта зменшено з 2 422,40 грн до 620,86 грн. Витрати позивача на адвоката — з 10 000 грн до 5 000 грн.
Загальна економія: зменшення основної суми на 80 976,50 грн + різниця в судовому зборі 1 801,54 грн + різниця у витратах на правничу допомогу 5 000 грн — разом понад 87 778 грн.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось, які у вашій справі є підстави для захисту.
