Уявіть ситуацію: кредитор отримав рішення суду про стягнення боргу багато років тому, але так і не пред’явив виконавчий лист до виконання. А потім, через роки, він з’являється у процедурі банкрутства з астрономічною сумою інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих за весь цей час. Донедавна суди майже автоматично визнавали такі вимоги. Тепер ситуація для боржника принципово змінилася.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 08.04.2026 у справі № 910/762/25 фактично знищив цю практику. Колектори та фінансові компанії звикли вважати статтю 625 Цивільного кодексу України «рятувальним колом» для прострочених боргів. Але суд чітко вказав: якщо пропущено строк пред’явлення виконавчого листа і можливість примусового стягнення основного боргу втрачена, права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних більше немає.
Деталі справи показові. Фінансова компанія заявила у процедурі неплатоспроможності фізичної особи кредиторські вимоги на суму понад 4,25 млн грн. Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали кредитора за старою логікою. Однак Верховний Суд скасував ці рішення, застосувавши нову правову позицію Великої Палати (постанова від 11.02.2026 у справі № 754/511/23): немає процесуального права стягнути борг — немає і матеріального права його збільшувати.
Для звичайного боржника це потужний інструмент захисту. Якщо до вас приходять із вимогою сплатити «накручений» за роки борг, перше, що треба зробити, — перевірити, чи не пропустив кредитор трирічний строк пред’явлення виконавчого листа. Розібратися, як оскаржити нарахування кредитора за старим боргом, простіше, коли під рукою є реальні судові рішення з аналогічними обставинами та посилання на актуальні позиції Верховного Суду.
Корисно знати і про додаткові запобіжники. Під час дії воєнного стану позичальник узагалі звільняється від сплати 3% річних за статтею 625 ЦК згідно з перехідними положеннями кодексу. А якщо борг намагається «просудити» фізична особа на підставі розписки на мільйони, суд застосовує підвищений стандарт доказування: вимагає довідки про доходи з податкової та докази реальної фінансової спроможності кредитора. Немає офіційних доходів — немає і визнання вимог.
Підсумок простий: епоха бездумного множення боргів через статтю 625 ЦК добігає кінця. Боржнику варто не ігнорувати вимоги, а перевіряти статус виконавчого документа, строки та підстави нарахувань — і заявляти про їх безпідставність ще на етапі формування реєстру кредиторів.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 08.04.2026 у справі № 910/762/25 фактично знищив цю практику. Колектори та фінансові компанії звикли вважати статтю 625 Цивільного кодексу України «рятувальним колом» для прострочених боргів. Але суд чітко вказав: якщо пропущено строк пред’явлення виконавчого листа і можливість примусового стягнення основного боргу втрачена, права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних більше немає.
Деталі справи показові. Фінансова компанія заявила у процедурі неплатоспроможності фізичної особи кредиторські вимоги на суму понад 4,25 млн грн. Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали кредитора за старою логікою. Однак Верховний Суд скасував ці рішення, застосувавши нову правову позицію Великої Палати (постанова від 11.02.2026 у справі № 754/511/23): немає процесуального права стягнути борг — немає і матеріального права його збільшувати.
Для звичайного боржника це потужний інструмент захисту. Якщо до вас приходять із вимогою сплатити «накручений» за роки борг, перше, що треба зробити, — перевірити, чи не пропустив кредитор трирічний строк пред’явлення виконавчого листа. Розібратися, як оскаржити нарахування кредитора за старим боргом, простіше, коли під рукою є реальні судові рішення з аналогічними обставинами та посилання на актуальні позиції Верховного Суду.
Корисно знати і про додаткові запобіжники. Під час дії воєнного стану позичальник узагалі звільняється від сплати 3% річних за статтею 625 ЦК згідно з перехідними положеннями кодексу. А якщо борг намагається «просудити» фізична особа на підставі розписки на мільйони, суд застосовує підвищений стандарт доказування: вимагає довідки про доходи з податкової та докази реальної фінансової спроможності кредитора. Немає офіційних доходів — немає і визнання вимог.
Підсумок простий: епоха бездумного множення боргів через статтю 625 ЦК добігає кінця. Боржнику варто не ігнорувати вимоги, а перевіряти статус виконавчого документа, строки та підстави нарахувань — і заявляти про їх безпідставність ще на етапі формування реєстру кредиторів.
