Отже, до мене звернувся клієнт — УКР КРЕДИТ ФІНАНС подав позов на 74 466 грн за кредитом, виданим у грудні 2024 року.
Один із аргументів, на якому, я зосередився у відзиві: чи є в матеріалах справи доказ того, що гроші реально потрапили на рахунок відповідача?
Відповідь — ні.
Суд відмовив у задоволенні позову повністю.
Позивач надав документ від надавача платіжних послуг — підтвердження переказу коштів.
Я вказав у відзиві: цей документ сам по собі не є достатнім доказом. Він фіксує ініціювання транзакції, але не підтверджує, що кошти зараховані саме на рахунок відповідача і що ця картка взагалі йому належить.
Єдиний документ, який міг би це підтвердити, — банківська виписка від установи, яка обслуговує рахунок відповідача. Такої виписки до справи долучено не було.
Суд сформулював це чітко: надані докази не містять безумовного підтвердження факту зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача. Без цього підтвердження — немає підстав для стягнення ні тіла кредиту, ні відсотків, ні будь-чого іншого.
Позивач міг заявити клопотання про витребування виписки. Не заявив. Суд нагадав: збирати докази за сторону — не його функція.
Документ від платіжного сервісу і банківська виписка — це не одне й те саме. Перший фіксує намір переказати кошти, другий підтверджує, що вони дійшли до конкретної людини. Ця різниця — юридично суттєва, і суди її бачать.
Я знаю, де шукати цю прогалину. І якщо вона є — її варто використати.
Роки практики навчили мене одному: МФО і колектори рідко готуються до того, що хтось перевірить кожен документ окремо. Вони розраховують на те, що позов із солідною сумою — сам по собі вже тиск.
Але суд — це не переговори. Тут або є докази, або їх немає. У цій справі їх не було.
Вітаю клієнта з перемогою)))
Звертайтесь Адвокат Тарас Підодвірний, будемо розбиратися, які є у Вашій справі підстави для захисту
Один із аргументів, на якому, я зосередився у відзиві: чи є в матеріалах справи доказ того, що гроші реально потрапили на рахунок відповідача?
Відповідь — ні.
Суд відмовив у задоволенні позову повністю.
Позивач надав документ від надавача платіжних послуг — підтвердження переказу коштів.
Я вказав у відзиві: цей документ сам по собі не є достатнім доказом. Він фіксує ініціювання транзакції, але не підтверджує, що кошти зараховані саме на рахунок відповідача і що ця картка взагалі йому належить.
Єдиний документ, який міг би це підтвердити, — банківська виписка від установи, яка обслуговує рахунок відповідача. Такої виписки до справи долучено не було.
Суд сформулював це чітко: надані докази не містять безумовного підтвердження факту зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача. Без цього підтвердження — немає підстав для стягнення ні тіла кредиту, ні відсотків, ні будь-чого іншого.
Позивач міг заявити клопотання про витребування виписки. Не заявив. Суд нагадав: збирати докази за сторону — не його функція.
Документ від платіжного сервісу і банківська виписка — це не одне й те саме. Перший фіксує намір переказати кошти, другий підтверджує, що вони дійшли до конкретної людини. Ця різниця — юридично суттєва, і суди її бачать.
Я знаю, де шукати цю прогалину. І якщо вона є — її варто використати.
Роки практики навчили мене одному: МФО і колектори рідко готуються до того, що хтось перевірить кожен документ окремо. Вони розраховують на те, що позов із солідною сумою — сам по собі вже тиск.
Але суд — це не переговори. Тут або є докази, або їх немає. У цій справі їх не було.
Вітаю клієнта з перемогою)))
Звертайтесь Адвокат Тарас Підодвірний, будемо розбиратися, які є у Вашій справі підстави для захисту
