Отже, у червні до мене звернулась клієнтка — ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав позов на 75 000 грн за кредитом 15 000 грн, виданим у червні 2024 року. З цієї суми 60 000 грн — відсотки за 365 днів за ставкою 1,45% на день.
Я підготував відзив і послідовно поставив під сумнів дві ключові речі: факт отримання коштів клієнткою і законність нарахованих відсотків. Суд відмовив у задоволенні позову повністю. Нуль гривень до стягнення.
Головний аргумент — гроші не перераховані належним чином.
Позивач не надав жодного первинного документа, який підтверджував би фактичне зарахування 15 000 грн на рахунок клієнтки. До справи долучено лише договір, паспорт споживчого кредиту і графік платежів — але не банківська виписка, не платіжне доручення, не будь-який документ із реквізитами, що дозволяє встановити, кому саме і на яку картку переказані кошти.
Я звернув увагу суду на позицію Верховного Суду: належними доказами перерахування коштів є первинні документи відповідно до статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» — банківські виписки, що містять реквізити рахунку отримувача, дату, суму і підстави операції. Нічого подібного позивач до суду не приніс.
Клопотань про витребування цих документів від банку позивач також не заявляв. Суд нагадав: за принципом змагальності збирати докази за позивача — не його функція. Вибір не надавати докази — це процесуальне рішення позивача, і він несе його наслідки.
Другий аргумент — ставка 1,45% на день перевищує законний ліміт.
Закон «Про споживче кредитування» встановлює максимальну денну ставку у 1%. Умови договору про ставку 1,45% — нікчемні в частині перевищення. Відсотки за такою ставкою нараховані незаконно.
Суд цей аргумент також прийняв — хоча відмовив у позові повністю вже з першої підстави, не маючи потреби заглиблюватись у другу.
Тож, вітаю клієнтку з перемогою та дякую за довіру)))
75 000 грн — серйозна сума. Але за нею стояв договір без єдиного доказу того, що гроші реально дійшли до адресата. Договір — це намір. Виписка з банку — це факт. Одне не замінює інше, і суд це підтвердив.
Моє завдання у цій справі було простим: вказати на те, чого немає. Зробити це чітко, вчасно і так, щоб суд не зміг це проігнорувати. Результат — повна відмова у позові.
Якщо до вас прийшов позов на десятки тисяч гривень — не поспішайте вважати, що все вже вирішено. Іноді між «ми вимагаємо» і «ми доведемо» — прірва. І саме там вирішується результат.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
Я підготував відзив і послідовно поставив під сумнів дві ключові речі: факт отримання коштів клієнткою і законність нарахованих відсотків. Суд відмовив у задоволенні позову повністю. Нуль гривень до стягнення.
Головний аргумент — гроші не перераховані належним чином.
Позивач не надав жодного первинного документа, який підтверджував би фактичне зарахування 15 000 грн на рахунок клієнтки. До справи долучено лише договір, паспорт споживчого кредиту і графік платежів — але не банківська виписка, не платіжне доручення, не будь-який документ із реквізитами, що дозволяє встановити, кому саме і на яку картку переказані кошти.
Я звернув увагу суду на позицію Верховного Суду: належними доказами перерахування коштів є первинні документи відповідно до статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» — банківські виписки, що містять реквізити рахунку отримувача, дату, суму і підстави операції. Нічого подібного позивач до суду не приніс.
Клопотань про витребування цих документів від банку позивач також не заявляв. Суд нагадав: за принципом змагальності збирати докази за позивача — не його функція. Вибір не надавати докази — це процесуальне рішення позивача, і він несе його наслідки.
Другий аргумент — ставка 1,45% на день перевищує законний ліміт.
Закон «Про споживче кредитування» встановлює максимальну денну ставку у 1%. Умови договору про ставку 1,45% — нікчемні в частині перевищення. Відсотки за такою ставкою нараховані незаконно.
Суд цей аргумент також прийняв — хоча відмовив у позові повністю вже з першої підстави, не маючи потреби заглиблюватись у другу.
Тож, вітаю клієнтку з перемогою та дякую за довіру)))
75 000 грн — серйозна сума. Але за нею стояв договір без єдиного доказу того, що гроші реально дійшли до адресата. Договір — це намір. Виписка з банку — це факт. Одне не замінює інше, і суд це підтвердив.
Моє завдання у цій справі було простим: вказати на те, чого немає. Зробити це чітко, вчасно і так, щоб суд не зміг це проігнорувати. Результат — повна відмова у позові.
Якщо до вас прийшов позов на десятки тисяч гривень — не поспішайте вважати, що все вже вирішено. Іноді між «ми вимагаємо» і «ми доведемо» — прірва. І саме там вирішується результат.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
Останнє редагування:
