Отже, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вимагало від моєї клієнтки 60 000 грн за кредитним договором, укладеним нібито у червні 2024 року через сайт creditkasa. Загальний борг позивач оцінював у 71 946 грн — 12 000 грн тіла кредиту, 58 146 грн відсотків та 1 800 грн комісії. До суду, щоправда, пред'явили лише частину: 12 000 грн боргу і 48 000 грн відсотків. Решту обіцяли списати в рамках «програми лояльності» — якщо клієнтка заплатить добровільно.
На підтвердження факту видачі кредиту позивач надав документи про перерахування коштів на рахунки в ПриватБанку. Виглядає переконливо — доки не починаєш дивитись уважніше.
Жоден із цих документів не містив відомостей про те, кому ці рахунки належать. Ні прізвища, ні ідентифікатора, ні будь-якого зв'язку з відповідачкою.
Просто платіж — на якийсь рахунок — невідомо чий.
Позивач мав право заявити клопотання про витребування з банку інформації про власника рахунків. Не заявив. Інших доказів отримання коштів клієнткою — не надав.
Суд зробив адекватний та логічний висновок: висновок про те, що гроші дійшли саме до відповідачки, міг би ґрунтуватися лише на припущенні. А доказування на припущеннях не будується.
Кредитний договір набирає чинності з моменту передачі грошей. Якщо гроші не передані — обов'язок повертати їх не виникає. Це пряма норма закону, і суд її застосував.
Оскільки позивач не довів факту передачі кредитних коштів моїй клієнтці, усі інші питання — розмір відсотків, законність нарахувань, строки — суд навіть не розглядав. Один недоведений факт поставив крапку в усій справі.
У задоволенні позову на 60 000 грн відмовлено повністю.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось, які у вашій справі є підстави для захисту.
На підтвердження факту видачі кредиту позивач надав документи про перерахування коштів на рахунки в ПриватБанку. Виглядає переконливо — доки не починаєш дивитись уважніше.
Жоден із цих документів не містив відомостей про те, кому ці рахунки належать. Ні прізвища, ні ідентифікатора, ні будь-якого зв'язку з відповідачкою.
Просто платіж — на якийсь рахунок — невідомо чий.
Позивач мав право заявити клопотання про витребування з банку інформації про власника рахунків. Не заявив. Інших доказів отримання коштів клієнткою — не надав.
Суд зробив адекватний та логічний висновок: висновок про те, що гроші дійшли саме до відповідачки, міг би ґрунтуватися лише на припущенні. А доказування на припущеннях не будується.
Кредитний договір набирає чинності з моменту передачі грошей. Якщо гроші не передані — обов'язок повертати їх не виникає. Це пряма норма закону, і суд її застосував.
Оскільки позивач не довів факту передачі кредитних коштів моїй клієнтці, усі інші питання — розмір відсотків, законність нарахувань, строки — суд навіть не розглядав. Один недоведений факт поставив крапку в усій справі.
У задоволенні позову на 60 000 грн відмовлено повністю.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось, які у вашій справі є підстави для захисту.
