Отже, в січні до мене звернулась клієнтка, з якої ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» вимагали стягнути 21 180 грн заборгованості за кредитом на 6 000 грн.
Договір — є. Квитанція про перерахування — є. Розрахунок боргу — є. Здавалося б, все підготовлено.
Кредит нібито надано у вересні 2025 року шляхом перерахування 6 000 грн на картку, номер якої вказано в договорі.
Позивач надав лист від платіжного сервісу iPay.ua про успішне здійснення переказу.
Гроші пішли — це факт, стверджував позивач.
Але куди саме?
Я підготував відзив та клопотання, щоб витребувати у банку інформацію про те, кому належить картка, на яку перераховано кошти.
Суд задовольнив клопотання. АТ «Банк Кредит Дніпро» надав відповідь: картка № XXXXXX не належить відповідачці.
Вона не є клієнтом цього банку взагалі. Картку емітовано на ім'я іншої особи.
Тобто МФО перерахувала гроші комусь іншому — а позов подала до моєї клієнтки.
Суд чітко сформулював: факт укладення договору сам по собі не є достатньою підставою для стягнення боргу.
Кредитодавець зобов'язаний довести, що гроші були передані саме позичальнику.
Цього зробити не вийшло — навпаки, банківська відповідь підтвердила протилежне.
Лист платіжного сервісу про «успішний переказ» суд відхилив як доказ: він підтверджує лише факт переказу на певну картку, але не те, що ця картка належить відповідачці.
В результаті маємо рішення, згідно якого з бажаних 21 180 грн + судові витрати, МФО отримує 0 грн. до стягнення.
Якщо до вас прийшов позов від МФО — не оцінюйте його самостійно. Те, що здається очевидним на перший погляд, може мати деталі, які змінюють усе.
Вітаю клієнтку з перемогою)))
Договір — є. Квитанція про перерахування — є. Розрахунок боргу — є. Здавалося б, все підготовлено.
Кредит нібито надано у вересні 2025 року шляхом перерахування 6 000 грн на картку, номер якої вказано в договорі.
Позивач надав лист від платіжного сервісу iPay.ua про успішне здійснення переказу.
Гроші пішли — це факт, стверджував позивач.
Але куди саме?
Я підготував відзив та клопотання, щоб витребувати у банку інформацію про те, кому належить картка, на яку перераховано кошти.
Суд задовольнив клопотання. АТ «Банк Кредит Дніпро» надав відповідь: картка № XXXXXX не належить відповідачці.
Вона не є клієнтом цього банку взагалі. Картку емітовано на ім'я іншої особи.
Тобто МФО перерахувала гроші комусь іншому — а позов подала до моєї клієнтки.
Суд чітко сформулював: факт укладення договору сам по собі не є достатньою підставою для стягнення боргу.
Кредитодавець зобов'язаний довести, що гроші були передані саме позичальнику.
Цього зробити не вийшло — навпаки, банківська відповідь підтвердила протилежне.
Лист платіжного сервісу про «успішний переказ» суд відхилив як доказ: він підтверджує лише факт переказу на певну картку, але не те, що ця картка належить відповідачці.
В результаті маємо рішення, згідно якого з бажаних 21 180 грн + судові витрати, МФО отримує 0 грн. до стягнення.
Якщо до вас прийшов позов від МФО — не оцінюйте його самостійно. Те, що здається очевидним на перший погляд, може мати деталі, які змінюють усе.
Вітаю клієнтку з перемогою)))
