Отже, у березні до мене звернувся клієнт — ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» подав позов на 14 553 грн за кредитом 4 200 грн, виданим нібито у травні 2021 року строком на 29 днів.
Я підготував відзив і відповідь на відповідь позивача. Суд дослідив матеріали і став повністю на бік захисту. У задоволенні позову відмовлено.
Дві лінії захисту — обидві спрацювали
Позивач стверджував, що договір підписаний одноразовим смс-кодом, направленим на номер відповідача. Але жодного доказу того, що цей номер телефону належить саме відповідачу, — не було. У відзиві я акцентував: сам факт зазначення персональних даних клієнта в договорі і наявність коду без підтвердження того, хто саме отримав і використав цей код, — не є доказом підписання. Суд погодився.
Позивач надав довідку ТОВ «Санрайз Фінанс» про перерахування 4 200 грн на маску нібито картки відповідача. Я вказав: це не первинний фінансовий документ. Довідка платіжного посередника підтверджує лише ініціювання транзакції — але не те, що кошти зараховані на рахунок відповідача, і не те, що ця картка взагалі йому належить.
Суд додав: позивач не заявив жодного клопотання про витребування від банку інформації про належність картки і рух коштів по рахунку. Вирішив покластись на власну довідку — і поніс ризик наслідків.
Після відзиву позивач подав відповідь, намагаючись пояснити: код направлявся на телефон, вказаний при реєстрації, а перерахування підтверджується листом «Санрайз Фінанс».
Я подав заперечення і нагадав головне: реєстрація в системі кредитора не є верифікацією особи. Те, що хтось ввів персональні дані клієнта при оформленні — не означає, що цей хтось і є відповідачем. Суд цю логіку прийняв.
Таким чином, замість 30215,4 грн. клієнт не заплатить нічого.
Вітаю клієнта з перемогою))))
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
Я підготував відзив і відповідь на відповідь позивача. Суд дослідив матеріали і став повністю на бік захисту. У задоволенні позову відмовлено.
Дві лінії захисту — обидві спрацювали
Позивач стверджував, що договір підписаний одноразовим смс-кодом, направленим на номер відповідача. Але жодного доказу того, що цей номер телефону належить саме відповідачу, — не було. У відзиві я акцентував: сам факт зазначення персональних даних клієнта в договорі і наявність коду без підтвердження того, хто саме отримав і використав цей код, — не є доказом підписання. Суд погодився.
Позивач надав довідку ТОВ «Санрайз Фінанс» про перерахування 4 200 грн на маску нібито картки відповідача. Я вказав: це не первинний фінансовий документ. Довідка платіжного посередника підтверджує лише ініціювання транзакції — але не те, що кошти зараховані на рахунок відповідача, і не те, що ця картка взагалі йому належить.
Суд додав: позивач не заявив жодного клопотання про витребування від банку інформації про належність картки і рух коштів по рахунку. Вирішив покластись на власну довідку — і поніс ризик наслідків.
Після відзиву позивач подав відповідь, намагаючись пояснити: код направлявся на телефон, вказаний при реєстрації, а перерахування підтверджується листом «Санрайз Фінанс».
Я подав заперечення і нагадав головне: реєстрація в системі кредитора не є верифікацією особи. Те, що хтось ввів персональні дані клієнта при оформленні — не означає, що цей хтось і є відповідачем. Суд цю логіку прийняв.
Таким чином, замість 30215,4 грн. клієнт не заплатить нічого.
Вітаю клієнта з перемогою))))
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
