Отже, у лютому 2024 року до мене звернувся клієнт і я підготував відзив на позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Позовна заява містила чотири кредитні договори від різних МФО — «Гоуфінгоу», «Європейська кредитна група», «Інвеструм» і «Качай гроші» — і загальну вимогу на 50 488 грн.
По всіх чотирьох договорах позиція захисту була однаковою: позивач не надав жодного первинного документа, який підтверджував би фактичне перерахування коштів відповідачу.
ЄАПБ додав до позову: копії індивідуальних частин договорів, договори факторингу, реєстри боржників і розрахунки заборгованості — складені самим же позивачем. Цього виявилось категорично недостатньо.
Суд чітко сформулював: грошове зобов'язання у позичальника виникає лише з моменту фактичного отримання коштів. Договір — це лише намір виконати дії, а не підтвердження їх виконання. Первинний документ — виписка по рахунку, платіжне доручення, меморіальний ордер — є обов'язковим.
Розрахунки, складені самим позивачем, — не доказ. Реєстри боржників — не первинний документ. Договір факторингу без підтвердження реального руху коштів до конкретного позичальника — теж не доказ.
Позивач прийшов до суду з клопотанням розглянути справу без свого представника і на підставі наявних матеріалів. Клопотань про витребування банківських документів або додаткових доказів не заявляв. Суд нагадав: збирати докази за позивача — не його обов'язок. Кожна сторона несе ризик наслідків власної процесуальної пасивності.
Суд розглядав справу понад два роки. У липні 2026 року ухвалив рішення. У задоволенні позову відмовлено повністю.
Вітаю клієнта з довгоочікуваною перемогою)))
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
По всіх чотирьох договорах позиція захисту була однаковою: позивач не надав жодного первинного документа, який підтверджував би фактичне перерахування коштів відповідачу.
ЄАПБ додав до позову: копії індивідуальних частин договорів, договори факторингу, реєстри боржників і розрахунки заборгованості — складені самим же позивачем. Цього виявилось категорично недостатньо.
Суд чітко сформулював: грошове зобов'язання у позичальника виникає лише з моменту фактичного отримання коштів. Договір — це лише намір виконати дії, а не підтвердження їх виконання. Первинний документ — виписка по рахунку, платіжне доручення, меморіальний ордер — є обов'язковим.
Розрахунки, складені самим позивачем, — не доказ. Реєстри боржників — не первинний документ. Договір факторингу без підтвердження реального руху коштів до конкретного позичальника — теж не доказ.
Позивач прийшов до суду з клопотанням розглянути справу без свого представника і на підставі наявних матеріалів. Клопотань про витребування банківських документів або додаткових доказів не заявляв. Суд нагадав: збирати докази за позивача — не його обов'язок. Кожна сторона несе ризик наслідків власної процесуальної пасивності.
Суд розглядав справу понад два роки. У липні 2026 року ухвалив рішення. У задоволенні позову відмовлено повністю.
Вітаю клієнта з довгоочікуваною перемогою)))
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
