Київський апеляційний суд відмовив ТОВ "Діджи фінанс" в задоволенні позовуЦіна позову - 40,3 тис. грн
Первісний кредитор – ПАТ «Банк Михайлівський»
Хочу поділитися практичним кейсом із судової практики щодо захисту позичальників від вимог факторингових компаній, які скуповують старі портфелі виведених з ринку банків.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у справі № 756/11771/25 (провадження № 22-ц/824/9570/2026) було скасовано заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва та повністю відмовлено ТОВ «Діджи Фінанс» у задоволенні позову про стягнення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у справі № 756/11771/25 (провадження № 22-ц/824/9570/2026) було скасовано заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва та повністю відмовлено ТОВ «Діджи Фінанс» у задоволенні позову про стягнення заборгованості.
Також, додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2026 з позивача на користь нашого клієнта було стягнуто 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
1. Обставини справи
У серпні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 40 285,45 грн (з яких 30 779,77 грн — основний борг та відсотки, 6 730,44 грн — інфляційні втрати, 2 775,24 грн — 3% річних).
Вимоги обґрунтовувалися тим, що у січні 2016 року між відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір № 200429604, а у липні 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» придбало право вимоги за даним договором на аукціоні.
Суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі, виходячи з того, що факт укладення договору та переходу права вимоги підтверджено, а борг не сплачено.
2. Ключові аргументи апеляційної скарги та висновки суду
Апеляційний суд погодився з доводами нашої апеляційної скарги та скасував рішення суду першої інстанції з огляду на наступне:
- Відсутність доказів видачі кредиту (первинних документів):
• Підписання заяви-оферти та отримання платіжної картки підтверджує факт укладення договору про надання картки, але не є доказом фактичного зарахування кредитного ліміту.
• Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ч. 1 ст. 76 ЦПК України, належними доказами надання кредиту є саме первинні документи.
• Позивач надав виписки за рахунками лише починаючи з березня 2019 року (при укладенні договору у січні 2016 року), що унеможливлює встановлення розміру встановленого ліміту та факту використання коштів відповідачем. - Неналежний розрахунок заборгованості:
• Надані виписки містили включення прострочених відсотків безпосередньо до тіла кредиту.
• Позивач не надав детального розрахунку заборгованості із зазначенням складових частин боргу, періодів нарахування та помісячного руху коштів.
• Суд підкреслив: без деталізованого розрахунку орган правосуддя позбавлений можливості перевірити правильність нарахування сум (посилання на постанови ВС від 27.03.2019 у справі № 334/1746/15-ц та від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20).
3. Результат розгляду та компенсація витрат
- Постановою від 24.06.2026: рішення Оболонського районного суду м. Києва скасовано, у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено повністю, а також стягнуто на користь відповідача 3 633,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
- Додатковою постановою від 17.07.2026: судом задоволено нашу заяву про розподіл судових витрат та стягнуто з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь відповідача 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Практичний висновок: Факторингові компанії часто подають позови за давніми договорами, надаючи лише витяги з реєстрів та неповні виписки за останні роки. Відсутність первинних бухгалтерських документів про видачу коштів на початку правовідносин та відсутність деталізованого розрахунку є самостійною та достатньою підставою для повної відмови у позові.
Справа №756/11771/25. Постанова від 24.06.2026. Додаткова постанова від 17.07.2026.
Вітаємо нашого клієнта
Останнє редагування:
