Історія типова: лихо, воно ж лишенько, воно ж ідиотія повна, помножена на токсичних родичів. І тепер до сього букету додались ще борги.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.
З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.
Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.
Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.
Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(
Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.
Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.
З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.
Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.
Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.
Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(
Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.
Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
