Отже, у липні до мене звернувся клієнт —ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подала позов на 19 300 грн: 5 000 грн тіла кредиту, 6 300 грн комісії за обслуговування і 8 000 грн неустойки.
Відзив я побудував на одному питанні: є доказ того, що гроші перераховані — але чи є доказ того, що вони потрапили саме до відповідача?
До матеріалів справи долучено платіжне доручення від 24 березня 2025 року: переказ 5 000 грн на картку № ******. Документ є. Транзакція відбулась.
Але суд поставив закономірне питання: а кому належить ця картка? Чи пов'язана вона з відповідачем взагалі?
Відповіді немає. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про власника картки. Позивач не подав жодного клопотання про витребування цих відомостей від банку. Маска номера картки — це не ідентифікація отримувача.
Суд сформулював висновок коротко: позивач не довів, що кредитні кошти були перераховані саме відповідачу або на рахунок, вказаний позичальником. Платіжне доручення — підтверджує транзакцію, але не встановлює особу отримувача.
Комісія і неустойка — навіть не розглядались
Суд відмовив у позові ще на стадії підтвердження факту видачі кредиту — до питання про комісію 6 300 грн і неустойку 8 000 грн навіть не дійшов. Без доведеного основного зобов'язання всі похідні вимоги відпадають автоматично.
Вітаю клієнта з перемогою)))
Платіжне доручення — не те саме, що підтвердження отримання. Перше фіксує ініціювання переказу; друге встановлює, хто є кінцевим отримувачем коштів. МФО і колектори нерідко плутають ці дві речі в позовних матеріалах — або свідомо розраховують, що суд не буде розбиратись.
Цього разу розібрався. І без жодного клопотання з мого боку — достатньо було чітко поставити питання у відзиві.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
Відзив я побудував на одному питанні: є доказ того, що гроші перераховані — але чи є доказ того, що вони потрапили саме до відповідача?
До матеріалів справи долучено платіжне доручення від 24 березня 2025 року: переказ 5 000 грн на картку № ******. Документ є. Транзакція відбулась.
Але суд поставив закономірне питання: а кому належить ця картка? Чи пов'язана вона з відповідачем взагалі?
Відповіді немає. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про власника картки. Позивач не подав жодного клопотання про витребування цих відомостей від банку. Маска номера картки — це не ідентифікація отримувача.
Суд сформулював висновок коротко: позивач не довів, що кредитні кошти були перераховані саме відповідачу або на рахунок, вказаний позичальником. Платіжне доручення — підтверджує транзакцію, але не встановлює особу отримувача.
Комісія і неустойка — навіть не розглядались
Суд відмовив у позові ще на стадії підтвердження факту видачі кредиту — до питання про комісію 6 300 грн і неустойку 8 000 грн навіть не дійшов. Без доведеного основного зобов'язання всі похідні вимоги відпадають автоматично.
Вітаю клієнта з перемогою)))
Платіжне доручення — не те саме, що підтвердження отримання. Перше фіксує ініціювання переказу; друге встановлює, хто є кінцевим отримувачем коштів. МФО і колектори нерідко плутають ці дві речі в позовних матеріалах — або свідомо розраховують, що суд не буде розбиратись.
Цього разу розібрався. І без жодного клопотання з мого боку — достатньо було чітко поставити питання у відзиві.
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
