Отже, до мене звернувся клієнт, якому колекторська компанія «СІТІ КОЛЕКТ» пред'явила позов на 103 212 грн.
Позивач стверджував, що у лютому 2023 року клієнт отримав кредит 18 300 грн.
Однак належних доказів фактичного отримання коштів — ні банківської виписки, ні підтвердження зарахування на картку — надано не було.
Крім того, я одразу побачив іще одне вразливе місце: чи має цей колектор взагалі право вимагати ці гроші?
Борг двічі перепродали по ланцюжку: спочатку від «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК ПРОФІТ», потім від ТОВ «ФК ПРОФІТ» до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».
У справі були обидва договори факторингу. Здавалося б — все оформлено.
Але я звернув увагу суду на просту річ: є договір про передачу боргів від «Лінеура» до «ФК ПРОФІТ» — і немає реєстру боржників до нього.
Тобто ніхто не може підтвердити, що серед переданих боргів був саме борг мого клієнта.
Я сформулював це у відзиві чітко: якщо «ФК ПРОФІТ» не довів, що отримав право вимоги саме до відповідача, то й передати його далі він не міг.
Жодні твердження позивача не змінюють цієї логіки. Це фундаментальний принцип права — ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Суддя прийняла цю аргументацію повністю.
У рішенні вона посилається на практику Верховного Суду: колектор зобов'язаний підтвердити право вимоги на кожному етапі передачі боргу.
Частковий пакет документів — не доказ.
Позов на 103 212 грн відхилено повністю.
Дякую клієнту за довіру та вітаю з перемогою)))
Знайти слабке місце в позові — це половина справи. Друга половина — влучно сформулювати правову позицію і переконати суддю, що саме це є вирішальним.
За роки практики я розглянув сотні позовів від колекторів і МФО — і знаю: більшість із них мають уразливі місця, які на перший погляд непомітні. Недоведений факт отримання коштів, прогалини в ланцюжку передачі боргу, нікчемні комісії, незаконно нараховані відсотки — це типові помилки, на яких колектори можуть програвати справи.
Звертайтесь, будемо розбератисьсь, чи є у Вашій справі підстави для захисту.
Позивач стверджував, що у лютому 2023 року клієнт отримав кредит 18 300 грн.
Однак належних доказів фактичного отримання коштів — ні банківської виписки, ні підтвердження зарахування на картку — надано не було.
Крім того, я одразу побачив іще одне вразливе місце: чи має цей колектор взагалі право вимагати ці гроші?
Борг двічі перепродали по ланцюжку: спочатку від «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК ПРОФІТ», потім від ТОВ «ФК ПРОФІТ» до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».
У справі були обидва договори факторингу. Здавалося б — все оформлено.
Але я звернув увагу суду на просту річ: є договір про передачу боргів від «Лінеура» до «ФК ПРОФІТ» — і немає реєстру боржників до нього.
Тобто ніхто не може підтвердити, що серед переданих боргів був саме борг мого клієнта.
Я сформулював це у відзиві чітко: якщо «ФК ПРОФІТ» не довів, що отримав право вимоги саме до відповідача, то й передати його далі він не міг.
Жодні твердження позивача не змінюють цієї логіки. Це фундаментальний принцип права — ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Суддя прийняла цю аргументацію повністю.
У рішенні вона посилається на практику Верховного Суду: колектор зобов'язаний підтвердити право вимоги на кожному етапі передачі боргу.
Частковий пакет документів — не доказ.
Позов на 103 212 грн відхилено повністю.
Дякую клієнту за довіру та вітаю з перемогою)))
Знайти слабке місце в позові — це половина справи. Друга половина — влучно сформулювати правову позицію і переконати суддю, що саме це є вирішальним.
За роки практики я розглянув сотні позовів від колекторів і МФО — і знаю: більшість із них мають уразливі місця, які на перший погляд непомітні. Недоведений факт отримання коштів, прогалини в ланцюжку передачі боргу, нікчемні комісії, незаконно нараховані відсотки — це типові помилки, на яких колектори можуть програвати справи.
Звертайтесь, будемо розбератисьсь, чи є у Вашій справі підстави для захисту.
