Цитата частини із Постанови Верховного Суду
В.
Вот така басня.
справа № 460/3537/20
посилання на ПОСТАНОВУ - https://reyestr.court.gov.ua/Review/93437812
78. Задовольняючи
позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні №61679275) за адресою: АДРЕСА_3 , а в договорі про надання кредиту № 2805969 від 16 жовтня 2019 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1 , вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання, АДРЕСА_2 , отже, приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м. Києва.
79.
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, виходячи із такого.
80.
Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.
81.
Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону № 1404).
82.
Таким чином, на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 4550 від 30 березня 2020 року, в якому було вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_3 , що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни були всі визначені законом підстави для його відкриття.
83.
Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року в справі № 580/3311/19, є помилковим, оскільки у справі № 580/3311/19 адреса проживання/перебування боржника-фізичної особи, що вказана у виконавчому листі, знаходилася поза межами виконавчого округу приватного виконавця, при цьому доказів наявності будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судами не встановлено.
84.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
85.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
86.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження ВП №61679275 внаслідок пред`явлення виконавчого напису не за місцем виконання, не з`ясували всіх інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони: щодо дотримання процедури повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, а також щодо протиправності накладення арешту на кошти боржника, що позбавляє Верховний Суд можливості зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.
87.
Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме, статей 4, 24, 28 Закону № 1404-VIII, а також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (суд не дослідив зібрані у справі докази), рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду відповідно до вимог статті 353 КАС України.
VІІ. Судові витрати
88.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 250, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни задовольнити частково.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року в справі № 460/3537/20 скасувати.
3. Адміністративну справу № 460/3537/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання дій неправомірними, скасування постанови направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: Н. А. Данилевич
позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні №61679275) за адресою: АДРЕСА_3 , а в договорі про надання кредиту № 2805969 від 16 жовтня 2019 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1 , вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання, АДРЕСА_2 , отже, приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м. Києва.
79.
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, виходячи із такого.
80.
Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.
81.
Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону № 1404).
82.
Таким чином, на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 4550 від 30 березня 2020 року, в якому було вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_3 , що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни були всі визначені законом підстави для його відкриття.
83.
Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року в справі № 580/3311/19, є помилковим, оскільки у справі № 580/3311/19 адреса проживання/перебування боржника-фізичної особи, що вказана у виконавчому листі, знаходилася поза межами виконавчого округу приватного виконавця, при цьому доказів наявності будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судами не встановлено.
84.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
85.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
86.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження ВП №61679275 внаслідок пред`явлення виконавчого напису не за місцем виконання, не з`ясували всіх інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони: щодо дотримання процедури повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, а також щодо протиправності накладення арешту на кошти боржника, що позбавляє Верховний Суд можливості зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.
87.
Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме, статей 4, 24, 28 Закону № 1404-VIII, а також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (суд не дослідив зібрані у справі докази), рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду відповідно до вимог статті 353 КАС України.
VІІ. Судові витрати
88.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 250, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни задовольнити частково.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року в справі № 460/3537/20 скасувати.
3. Адміністративну справу № 460/3537/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання дій неправомірними, скасування постанови направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: Н. А. Данилевич
В.
Вот така басня.
справа № 460/3537/20
посилання на ПОСТАНОВУ - https://reyestr.court.gov.ua/Review/93437812
Останнє редагування модератором:
