Всім привіт!
Інтерлюдія вона ж експозиція
Шось чистив пошту і несподівано бачу лист від форуму мол давно не заходив «заході еслі шо», а і дійсно я не заходив ДУЖЕ давно. Але в свій час отримав тут підтримку і добру пораду, як і всі, хто зараз зіштовхнувся з борговою ямою.
Тому вирішив тіснути свій топік, розповісти свою історію. Така сповідь-катарсис від ветерана кредитування)
Давайте почнемо з того, що всі ми тут не без гріха. Мікрокредити це тотальна шляпа, всі це розуміють, хто їх бере. У людей різні обставини, потрібні гроші тут і зараз на нагальні потреби (у багатьох лікування своє чи родичів, похорони і різні трабли формажорного характеру) тут можна понять і простіть. Все інше – типу купити щось, без чого можна було б обійтийсь, піти в ресторан або красиво розпустити пірʼя на побаченні під космічні відсотки це тупість і недальновидність і авжеж найгірше це перекривати мікрокредитом відсотки по іншому мікрокредиту. Класична парадигма заходу в боргову яму це закрити новим кредитом попередній. Кароче. Більшість з нас знала, що буде, але все одно вирішила зіграти в цю гру. Але заклад завжди в виграші, будуть то повернені з відсотками гроші, чи просто повернуте тіло чи нерви, витрачені на боротьбу.
Так от. В далекому 2017р я працював на дуже низькооплачуваній роботі і буквально нічого не міг собі дозволити, а дуже хотілось. І от хотілось на стільки сильно, що я взяв позику в шаразі на імʼя Ccloan. На той час це була одна з перших подібних контор і ринок мікрокредитування знаходився на зародковій стадії цього мутантського онтогенезу, який ми споглядаємо зараз.
Так от, перші може місяці 3 я успішно закривав той кредит і слідом оформлював інший. Авжеж ліміт кожен раз збільшувався. Паралельно на роботі в комплект до зарплатної карти мені «в нагрузку» видали кредитку Домовичок від укргазбанку з лімітом в 3к грн. Також в мене була Полуничка від привату теж на близько 2к.
Кредит в СС я закрив і все було добре, доки я не отримав пропозицію роботи в іншому місті і не вирішив переїздити. Оскільки ніякої фінансової подушки на випадок таких та і взагалі будь-яких обставин я не мав – для переїзду я знову взяв кредит в ССлоан. Переїхав, вийшов на нову роботу і потім несподівано зрозумів, що перша нова зарплата ще дуже далеко, а їсти хочеться вже сьогодні. Таким чином в моєму житті з’явилось манівео. Зважаючи на те, що відсотки по кредитках я платив справно і в СС прострочк не було – моя кредитна історія була пристойна, то Манівео без зайвих сентиментів виписало мені кредит одразу на 12к, які я ***** взяв)
За них був закритий кредит в СС і жив собі до зарплатки. Проте коли прийшла зарплатка її було дуже жалко віддавати за кредит, а враховуючи, що сама зрплата була менша за тіло кредиту в манівео і треба було вносити платежі по банкам – я вирішив, що треба взяти ще один мікрокредит.
ТУТ то і почалось вєсєльє.
Завʼяка:
Загалом через півроку такої логіки (тут приведу приблизний список, бо вже не згадаю) у мене були займи в СС, манівео, дінеро, кредит каса, швидко гроші, швидкозайм, кеш фо ю, кашинський і ще десь там, загалом здається 8 чи 9шт + в той час зʼявився монобанк, який видав мені карту з лімітом 2к + здається 5к ліміту оплати частинами, які я теж успішно просрав +Украгаз, Приват і Моно. Потім як виявилось доки скани моїх документів блуждали по мережі на мене навісили ще тисяч 40 лівих позик в шарагах, про які я ніколи не чув і ніяких позик у них не брав. Колись десь у мене був повний список всіх цих «боргів» і своїх і чужих з відсотками і штрафами, якщо не помиляюсь загальна сума буда близько 450+к із яких реальних моїх позик десь тисяч на 75, все інше чужі позики, відсотки і пені.
Ну і по класиці, законів і взагалі державних регулювань цієї сфери просто не існувало. Звернення до поліції, кіберполіції, листи до нацбанку ітд особливого ефекту не дали. Колектори були непугані і дуже дєрзкі. Якщо вам зараз здається, що колектрои «о*уїли» то вам тільки здається. Було все – кошмаріння батьків, родичів 1-2 порядку, дальніх родичів, друзів по контактам тоді ще живого вконтактє та інсті, порноколлажі на дівчину, номер телефону вкинутий на сайти послуг «ночних жріц», розсилки колажів з фото родичів типу «допоможіть вилікуватись від алкоголізму» ну і авжеж тисячі дзвінків, обписані двері по місцю прописки, зламані замки на дверях і тони макулатури в поштовій скринці як електронній так і справжній.
Розвиток дії:
В принципі я слабо пам’ятаю як я вивозив всю цю xepню, було складно. З батьками і родичами я особливо не спілкувався ще з 16 років тому що там їм дзвонили і чим погрожували мені загалом було до одного місця. З друзями і колегами було складніше. Багато з ким я розірвав стосунки через це, але багато хто зрозумів і навіть допоміг. Здається я закрив 2 чи 3 займи за тіло з тих, хто був найбільш зговірливим, якщо не помиляюсь гроза всєя факторинга на той час компанії фінфорс і таліон+ швидко злились і запропонували тіло. Все інше залишилось висіти в повітрі. Спам фільтр дзвінків, зміна номеру телефону, холодна голова і дуже велика кількість невитраченої злості після всього винахідливого террору зі сторони факторингів і по третьому кругу перепроданих договорів були на той час моїм хлібом.
Короче десь через рік-півтора мені перестали телефонувати взагалі і писати теж. Іноді якісь доходили дзвінки від нового «кредитора», який перекупив пулл займів по 10 колу у попереднього, докрутив туди 100 відсотків і вирішив попитати щастя, але такі одразу посилались в 21но.
До суду ніхто станом на 2019-20рр ніхто не дійшов авжеж. На зорі мікрокредитування не було ні нормально складених договорів ні належної ідентифікації клієнтів, яка б дозволяла в суді нормально довести факт заборгованості, тому туди ніхто не ходив, ставка робилась на тотальний террор. В той час було багато історій реальних самогубств через погрози, що не додавало оптимізму, а ще більше його не додавало те, що довести провину в доведенні до самогубства в суді особливо нікому і не вдалось.
Кульмінація:
Проте на тому все не закінчилось. В процесі цієї всієї сраки я порозумнішав, добився прогресу в своїй професії, обзавівся звʼязками, напрацював авторитет, накопичив грошей (бо нікому нічого не платив) і в 2020р змінив роботу на СУТТЄВО більш високооплачувану. Поїхав в оформлюватись у відділ кадрів в інше місто. Там мені видали 2 бумажки і сказали йти через дорогу у відділення приват банку і оформити там зарплатну карти. І тут картина маслом. Мені оформлюють зарплатну та корпоративну карти і кажуть: «братік, а у тебе тут незакрита кредитка з дві тисячі лохматого року, будь так добр заплати нам 37к». Ну я заплатив 37 прямо там по місцю, бо не було часу розбиратись з калькуляціями а питання з картами треба було вирішувати негайно.
В принципі нова робота дала мені можливість при бажанні закрити всі фінансові питання за 1-2 зарплати навіть не зважаючи на тисячі відсотків проте я не спішив це робити, зважаючи на 2 роки безпробудного пекла в якому я жив на початку цієї веселої глави мого життя. Короч я ігнорував кредиторів які знаходили мій новий номер телефону і не дув в ус. Переїхав до києва, купив машину і в принципі жив більш-менш нормальне життя. Проте сказати, що компроміс з совістю дався мені легко я теж не можу, тому що по факту то я сам був винен в цьому і гроші фактично позичив і не віддав. На той час я схопив ПОТУЖНІ депресію, дійшло до пари тижнів стаціонарного лікування в ПНД, антидепресантів і тривалої психотерапії (це я зараз так легко про це пишу, тоді я був на грані того щоб лягти і просто здохнути без особливих причин). До того, з чим повʼязаний такий мій стан я докопався десь через рік психоаналізу.
А потім в 2023р коли фінансовий ринок оговтався від початку повномасштабної війни мені почали один за одним прилітати комплекти нотаріальних написів+провадження від приватних виконавців+арешт рахунку. Нажаль декілька таких заходів були вдалими. Зважаючи на те, що на арештованих рахунках було достатньо коштів для погашення і бору і відсотків і виконавчих витрат – кошти списувались автоматично. Доводилось потім спілкуватись з виконавцями і поганяти їх у видачі постанов про припинення виконавчих дій щоб змусити банки зняти арешт з рахунків. Тому гроші я почав тримати в готівці, а більшість таких прильотів зупинив через примітивну заяву про припинення забезпечення позову та надання доказів правочинності у цивільних справах (таким чином без задоволення мого позову і відповідно з припиненням виконавчих дій в суді залишилось висіти 7 позовів оскільки виконавчі написи були накладені а) на нікчемний договір не підписаний позичальником належними чином без використання належного електронного підпису, та і самі договори до суду ніхто не надав + кабальні умови по відсоткам ітд в різних комбінаціях). Всі ці процедури я проводив сам чисто шляхом копіпейсту з інтернету і листування з судом та парою консультацій з пристойним юристом (одразу кажу це була юридична фірма Саєнко Харенко)
Ага да, єдині хто досудився зі мною до стягнення були моно (45к) і укргаз (32к). Правда до суду я не явився жодного разу бо його призначали по місцю прописки а кататись в рідне місто я не хотів, але коли державні виконавці викотили провадження по ухвалах – заплатив без зайвих питань. Доречі укргаз не те щоб дофіга задовільнився сплатою в рамках виконавчого провадження прсуджених їм 32к (з 3к кредитного ліміту) через те що між фактичним відкриттям виконавчого провадження і ухвалою суду, яка до нього призвела пройшло 14 місяців вони успішно продовжували нараховувати відсотки на цей кредит і станом на сьогодні вимагають у мене доплатити ще 20к, дурачки)) Авжеж я цього робити не збираюсь, строк позовної давності вже збіг, тому рекомендую їм сходити ще раз на крису до суду бажано так швидко щоб я не встиг доїхати до нього зі своїм юристом і не розвалив їх позов як колун гнилу колоду.
Розвʼязка:
Отака от історія. Загалом по моїм розрахункам моя тупість і недальновидність обійшлась мені в суму близько 140к грн фактично сплачених, доллрів 300 на юриста, купу нервів і здоровʼя. Зараз моя кредитна історія має такий унилий вигляд, що навіть монобанк по карті якого за минулий рік у мене був оборот власних коштів +- 2млн не поновив мені кредитний ліміт. Загалом і совість вже мовчить, фактично понесені витрати як морального так і фінансового плану відбили у мене бажання рефлексувати з цього приводу.
Вся ця ср*ка фактично і призвела до того життя, яке я живу зараз, а живу я на декілька порядків краще ніж в період коли це все почалось. Це навчило мене золотому правилу – думай а потім роби. Чого і вам всім бажаю.
Дякую за увагу!
Інтерлюдія вона ж експозиція
Шось чистив пошту і несподівано бачу лист від форуму мол давно не заходив «заході еслі шо», а і дійсно я не заходив ДУЖЕ давно. Але в свій час отримав тут підтримку і добру пораду, як і всі, хто зараз зіштовхнувся з борговою ямою.
Тому вирішив тіснути свій топік, розповісти свою історію. Така сповідь-катарсис від ветерана кредитування)
Давайте почнемо з того, що всі ми тут не без гріха. Мікрокредити це тотальна шляпа, всі це розуміють, хто їх бере. У людей різні обставини, потрібні гроші тут і зараз на нагальні потреби (у багатьох лікування своє чи родичів, похорони і різні трабли формажорного характеру) тут можна понять і простіть. Все інше – типу купити щось, без чого можна було б обійтийсь, піти в ресторан або красиво розпустити пірʼя на побаченні під космічні відсотки це тупість і недальновидність і авжеж найгірше це перекривати мікрокредитом відсотки по іншому мікрокредиту. Класична парадигма заходу в боргову яму це закрити новим кредитом попередній. Кароче. Більшість з нас знала, що буде, але все одно вирішила зіграти в цю гру. Але заклад завжди в виграші, будуть то повернені з відсотками гроші, чи просто повернуте тіло чи нерви, витрачені на боротьбу.
Так от. В далекому 2017р я працював на дуже низькооплачуваній роботі і буквально нічого не міг собі дозволити, а дуже хотілось. І от хотілось на стільки сильно, що я взяв позику в шаразі на імʼя Ccloan. На той час це була одна з перших подібних контор і ринок мікрокредитування знаходився на зародковій стадії цього мутантського онтогенезу, який ми споглядаємо зараз.
Так от, перші може місяці 3 я успішно закривав той кредит і слідом оформлював інший. Авжеж ліміт кожен раз збільшувався. Паралельно на роботі в комплект до зарплатної карти мені «в нагрузку» видали кредитку Домовичок від укргазбанку з лімітом в 3к грн. Також в мене була Полуничка від привату теж на близько 2к.
Кредит в СС я закрив і все було добре, доки я не отримав пропозицію роботи в іншому місті і не вирішив переїздити. Оскільки ніякої фінансової подушки на випадок таких та і взагалі будь-яких обставин я не мав – для переїзду я знову взяв кредит в ССлоан. Переїхав, вийшов на нову роботу і потім несподівано зрозумів, що перша нова зарплата ще дуже далеко, а їсти хочеться вже сьогодні. Таким чином в моєму житті з’явилось манівео. Зважаючи на те, що відсотки по кредитках я платив справно і в СС прострочк не було – моя кредитна історія була пристойна, то Манівео без зайвих сентиментів виписало мені кредит одразу на 12к, які я ***** взяв)
За них був закритий кредит в СС і жив собі до зарплатки. Проте коли прийшла зарплатка її було дуже жалко віддавати за кредит, а враховуючи, що сама зрплата була менша за тіло кредиту в манівео і треба було вносити платежі по банкам – я вирішив, що треба взяти ще один мікрокредит.
ТУТ то і почалось вєсєльє.
Завʼяка:
Загалом через півроку такої логіки (тут приведу приблизний список, бо вже не згадаю) у мене були займи в СС, манівео, дінеро, кредит каса, швидко гроші, швидкозайм, кеш фо ю, кашинський і ще десь там, загалом здається 8 чи 9шт + в той час зʼявився монобанк, який видав мені карту з лімітом 2к + здається 5к ліміту оплати частинами, які я теж успішно просрав +Украгаз, Приват і Моно. Потім як виявилось доки скани моїх документів блуждали по мережі на мене навісили ще тисяч 40 лівих позик в шарагах, про які я ніколи не чув і ніяких позик у них не брав. Колись десь у мене був повний список всіх цих «боргів» і своїх і чужих з відсотками і штрафами, якщо не помиляюсь загальна сума буда близько 450+к із яких реальних моїх позик десь тисяч на 75, все інше чужі позики, відсотки і пені.
Ну і по класиці, законів і взагалі державних регулювань цієї сфери просто не існувало. Звернення до поліції, кіберполіції, листи до нацбанку ітд особливого ефекту не дали. Колектори були непугані і дуже дєрзкі. Якщо вам зараз здається, що колектрои «о*уїли» то вам тільки здається. Було все – кошмаріння батьків, родичів 1-2 порядку, дальніх родичів, друзів по контактам тоді ще живого вконтактє та інсті, порноколлажі на дівчину, номер телефону вкинутий на сайти послуг «ночних жріц», розсилки колажів з фото родичів типу «допоможіть вилікуватись від алкоголізму» ну і авжеж тисячі дзвінків, обписані двері по місцю прописки, зламані замки на дверях і тони макулатури в поштовій скринці як електронній так і справжній.
Розвиток дії:
В принципі я слабо пам’ятаю як я вивозив всю цю xepню, було складно. З батьками і родичами я особливо не спілкувався ще з 16 років тому що там їм дзвонили і чим погрожували мені загалом було до одного місця. З друзями і колегами було складніше. Багато з ким я розірвав стосунки через це, але багато хто зрозумів і навіть допоміг. Здається я закрив 2 чи 3 займи за тіло з тих, хто був найбільш зговірливим, якщо не помиляюсь гроза всєя факторинга на той час компанії фінфорс і таліон+ швидко злились і запропонували тіло. Все інше залишилось висіти в повітрі. Спам фільтр дзвінків, зміна номеру телефону, холодна голова і дуже велика кількість невитраченої злості після всього винахідливого террору зі сторони факторингів і по третьому кругу перепроданих договорів були на той час моїм хлібом.
Короче десь через рік-півтора мені перестали телефонувати взагалі і писати теж. Іноді якісь доходили дзвінки від нового «кредитора», який перекупив пулл займів по 10 колу у попереднього, докрутив туди 100 відсотків і вирішив попитати щастя, але такі одразу посилались в 21но.
До суду ніхто станом на 2019-20рр ніхто не дійшов авжеж. На зорі мікрокредитування не було ні нормально складених договорів ні належної ідентифікації клієнтів, яка б дозволяла в суді нормально довести факт заборгованості, тому туди ніхто не ходив, ставка робилась на тотальний террор. В той час було багато історій реальних самогубств через погрози, що не додавало оптимізму, а ще більше його не додавало те, що довести провину в доведенні до самогубства в суді особливо нікому і не вдалось.
Кульмінація:
Проте на тому все не закінчилось. В процесі цієї всієї сраки я порозумнішав, добився прогресу в своїй професії, обзавівся звʼязками, напрацював авторитет, накопичив грошей (бо нікому нічого не платив) і в 2020р змінив роботу на СУТТЄВО більш високооплачувану. Поїхав в оформлюватись у відділ кадрів в інше місто. Там мені видали 2 бумажки і сказали йти через дорогу у відділення приват банку і оформити там зарплатну карти. І тут картина маслом. Мені оформлюють зарплатну та корпоративну карти і кажуть: «братік, а у тебе тут незакрита кредитка з дві тисячі лохматого року, будь так добр заплати нам 37к». Ну я заплатив 37 прямо там по місцю, бо не було часу розбиратись з калькуляціями а питання з картами треба було вирішувати негайно.
В принципі нова робота дала мені можливість при бажанні закрити всі фінансові питання за 1-2 зарплати навіть не зважаючи на тисячі відсотків проте я не спішив це робити, зважаючи на 2 роки безпробудного пекла в якому я жив на початку цієї веселої глави мого життя. Короч я ігнорував кредиторів які знаходили мій новий номер телефону і не дув в ус. Переїхав до києва, купив машину і в принципі жив більш-менш нормальне життя. Проте сказати, що компроміс з совістю дався мені легко я теж не можу, тому що по факту то я сам був винен в цьому і гроші фактично позичив і не віддав. На той час я схопив ПОТУЖНІ депресію, дійшло до пари тижнів стаціонарного лікування в ПНД, антидепресантів і тривалої психотерапії (це я зараз так легко про це пишу, тоді я був на грані того щоб лягти і просто здохнути без особливих причин). До того, з чим повʼязаний такий мій стан я докопався десь через рік психоаналізу.
А потім в 2023р коли фінансовий ринок оговтався від початку повномасштабної війни мені почали один за одним прилітати комплекти нотаріальних написів+провадження від приватних виконавців+арешт рахунку. Нажаль декілька таких заходів були вдалими. Зважаючи на те, що на арештованих рахунках було достатньо коштів для погашення і бору і відсотків і виконавчих витрат – кошти списувались автоматично. Доводилось потім спілкуватись з виконавцями і поганяти їх у видачі постанов про припинення виконавчих дій щоб змусити банки зняти арешт з рахунків. Тому гроші я почав тримати в готівці, а більшість таких прильотів зупинив через примітивну заяву про припинення забезпечення позову та надання доказів правочинності у цивільних справах (таким чином без задоволення мого позову і відповідно з припиненням виконавчих дій в суді залишилось висіти 7 позовів оскільки виконавчі написи були накладені а) на нікчемний договір не підписаний позичальником належними чином без використання належного електронного підпису, та і самі договори до суду ніхто не надав + кабальні умови по відсоткам ітд в різних комбінаціях). Всі ці процедури я проводив сам чисто шляхом копіпейсту з інтернету і листування з судом та парою консультацій з пристойним юристом (одразу кажу це була юридична фірма Саєнко Харенко)
Ага да, єдині хто досудився зі мною до стягнення були моно (45к) і укргаз (32к). Правда до суду я не явився жодного разу бо його призначали по місцю прописки а кататись в рідне місто я не хотів, але коли державні виконавці викотили провадження по ухвалах – заплатив без зайвих питань. Доречі укргаз не те щоб дофіга задовільнився сплатою в рамках виконавчого провадження прсуджених їм 32к (з 3к кредитного ліміту) через те що між фактичним відкриттям виконавчого провадження і ухвалою суду, яка до нього призвела пройшло 14 місяців вони успішно продовжували нараховувати відсотки на цей кредит і станом на сьогодні вимагають у мене доплатити ще 20к, дурачки)) Авжеж я цього робити не збираюсь, строк позовної давності вже збіг, тому рекомендую їм сходити ще раз на крису до суду бажано так швидко щоб я не встиг доїхати до нього зі своїм юристом і не розвалив їх позов як колун гнилу колоду.
Розвʼязка:
Отака от історія. Загалом по моїм розрахункам моя тупість і недальновидність обійшлась мені в суму близько 140к грн фактично сплачених, доллрів 300 на юриста, купу нервів і здоровʼя. Зараз моя кредитна історія має такий унилий вигляд, що навіть монобанк по карті якого за минулий рік у мене був оборот власних коштів +- 2млн не поновив мені кредитний ліміт. Загалом і совість вже мовчить, фактично понесені витрати як морального так і фінансового плану відбили у мене бажання рефлексувати з цього приводу.
Вся ця ср*ка фактично і призвела до того життя, яке я живу зараз, а живу я на декілька порядків краще ніж в період коли це все почалось. Це навчило мене золотому правилу – думай а потім роби. Чого і вам всім бажаю.
Дякую за увагу!
