І я не стала виключенням, нажаль.
Почну з того, що працюю у МФО. Я бачила як люди беруть у нас кредити, скільки % віддають, слухала історія від яких сльози на очах були. І казала "та я ні в якому разі...та ні...та щоб я...та ніколи".
Почалось все з Мілоану к 2022 році. Я переїхала у нове місто, поки влаштувалась на роботу, поки стала отримувати виплати на ній. Я взяла 4000. І віддала через тиждень. Мілоан задоволені.
Потім я узяла не пам'ятаю де 3000, потім 1000, потім 1500. Я записувала у блокнот дату платежів, суми % і вчасно все гасила.
А потім не змогла гасити. Взяла один щоб перекрити інший, третій щоб перекрити другий.
Сума накапала на 30000+. Дякуючі одній людини в моєму житті ці суми повністю були погашені.
Я жила 3 місяці без кредитів.
Але потім мене "понесло" знову. "Ну що, я ті 2000 не віддам?! Он зарплату отримаю і віддам."
Маю тіло в 80000 у 9 мфо. Наче. Точно не пам'ятаю.
Просрочка понад 15 днів лише у 1 мфо. Кредит7.
Хамуваті хлопці.
Але розумію що почнуться і інші.
Мені соромно перед собою.
Я прокидаюсь і засипаю з думками де взяти, як оплатити, в кого позичити...
Я довгий час винила себе. Що я кінчена. Що тупа. Я навіть хотіла вскрити вени. Так, доросла, 32 річна тітка думає про таке. Я винила себе так, як ніколи в житті. Я вігнала себе в депресію, я перестала навіть мити голову і їсти. Бо я думала що кінчена. А кому треба така кінчена як я.
І я не пам'ятаю як, але я натрапила на цей форум. Я почитала історії людей і це мене хоч трошки розбудило
Я розумію що шлях буде важкий.
Але я витримаю.
Я мала раніше кредити, брала побутову техніку. Всі віддавала. Без просрочок.
Мала кредитну карту Абанку. Все віддала.
Я не знаю. Не знаю. Не знаю. Як я себе довела до такої фінансової кризи. Я живу і працюю а столиці. Я отримаю гарну зарплату. Навіть по міркам столиці. Але я не живу а існую....
Почну з того, що працюю у МФО. Я бачила як люди беруть у нас кредити, скільки % віддають, слухала історія від яких сльози на очах були. І казала "та я ні в якому разі...та ні...та щоб я...та ніколи".
Почалось все з Мілоану к 2022 році. Я переїхала у нове місто, поки влаштувалась на роботу, поки стала отримувати виплати на ній. Я взяла 4000. І віддала через тиждень. Мілоан задоволені.
Потім я узяла не пам'ятаю де 3000, потім 1000, потім 1500. Я записувала у блокнот дату платежів, суми % і вчасно все гасила.
А потім не змогла гасити. Взяла один щоб перекрити інший, третій щоб перекрити другий.
Сума накапала на 30000+. Дякуючі одній людини в моєму житті ці суми повністю були погашені.
Я жила 3 місяці без кредитів.
Але потім мене "понесло" знову. "Ну що, я ті 2000 не віддам?! Он зарплату отримаю і віддам."
Маю тіло в 80000 у 9 мфо. Наче. Точно не пам'ятаю.
Просрочка понад 15 днів лише у 1 мфо. Кредит7.
Хамуваті хлопці.
Але розумію що почнуться і інші.
Мені соромно перед собою.
Я прокидаюсь і засипаю з думками де взяти, як оплатити, в кого позичити...
Я довгий час винила себе. Що я кінчена. Що тупа. Я навіть хотіла вскрити вени. Так, доросла, 32 річна тітка думає про таке. Я винила себе так, як ніколи в житті. Я вігнала себе в депресію, я перестала навіть мити голову і їсти. Бо я думала що кінчена. А кому треба така кінчена як я.
І я не пам'ятаю як, але я натрапила на цей форум. Я почитала історії людей і це мене хоч трошки розбудило
Я розумію що шлях буде важкий.
Але я витримаю.
Я мала раніше кредити, брала побутову техніку. Всі віддавала. Без просрочок.
Мала кредитну карту Абанку. Все віддала.
Я не знаю. Не знаю. Не знаю. Як я себе довела до такої фінансової кризи. Я живу і працюю а столиці. Я отримаю гарну зарплату. Навіть по міркам столиці. Але я не живу а існую....
)) Вы сами дали себе право на нормальную жизнь, с отличной зарплатой даже для столицы 
