Отже, в травні до мене звернулась клієнтка — «Укр Кредит Фінанс» подав позов на 32 724 грн за кредитом 9 600 грн і додатковою угодою ще на 3 500 грн, укладеними у вересні 2025 року.
У відзиві я чітко розмежував, які саме докази мали б бути надані і чого саме бракує. Суд цю логіку підтримав і відмовив у позові повністю.
Позивач надав роздруківку кредитного договору і стверджував, що відповідачка підписала його одноразовим смс-кодом.
Але у матеріалах справи не було: ні оферти, ні підтвердження акцепту, ні доказів того, що ідентифікатор взагалі надсилався і кому саме. Позивач навіть не зазначив у позові, яким саме способом код був направлений клієнтці.
Суд послався на позицію Великої Палати Верховного Суду: підпис — це невід'ємний реквізит правочину, що підтверджує волевиявлення сторони. Якщо волевиявлення не зафіксоване — договір не укладений. Не недійсний, а саме не укладений: права та обов'язки за ним не виникли взагалі.
Також позивач надав дві довідки від фінансово-розрахункової установи «ФК «Контрактовий дім» і ще одну довідку від себе ж про перерахування кредиту.
Суд відхилив усі три: це не первинні бухгалтерські документи, вони не підтверджують реального руху коштів і не дозволяють встановити, кому саме належить рахунок, на який нібито переказували гроші.
Окремо — позивач не заявив жодного клопотання про витребування від банку інформації про належність картки відповідачці. Суд зафіксував: позивач сам розпорядився своїми правами — і сам несе ризик наслідків.
ВІтаю клієнтку з перемогою)))
Звертайтесь, будемо розбиратисьсь, які є у Вашій справі підстави для захисту.
У відзиві я чітко розмежував, які саме докази мали б бути надані і чого саме бракує. Суд цю логіку підтримав і відмовив у позові повністю.
Позивач надав роздруківку кредитного договору і стверджував, що відповідачка підписала його одноразовим смс-кодом.
Але у матеріалах справи не було: ні оферти, ні підтвердження акцепту, ні доказів того, що ідентифікатор взагалі надсилався і кому саме. Позивач навіть не зазначив у позові, яким саме способом код був направлений клієнтці.
Суд послався на позицію Великої Палати Верховного Суду: підпис — це невід'ємний реквізит правочину, що підтверджує волевиявлення сторони. Якщо волевиявлення не зафіксоване — договір не укладений. Не недійсний, а саме не укладений: права та обов'язки за ним не виникли взагалі.
Також позивач надав дві довідки від фінансово-розрахункової установи «ФК «Контрактовий дім» і ще одну довідку від себе ж про перерахування кредиту.
Суд відхилив усі три: це не первинні бухгалтерські документи, вони не підтверджують реального руху коштів і не дозволяють встановити, кому саме належить рахунок, на який нібито переказували гроші.
Окремо — позивач не заявив жодного клопотання про витребування від банку інформації про належність картки відповідачці. Суд зафіксував: позивач сам розпорядився своїми правами — і сам несе ризик наслідків.
ВІтаю клієнтку з перемогою)))
Звертайтесь, будемо розбиратисьсь, які є у Вашій справі підстави для захисту.
