Відносини, пов'язані з порукою, врегульовано нормами § 3 гл. 49 розд. I кн. 5 ЦК.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Непоодинокими є випадки оспорення договору поруки на тій підставі, що особа як поручитель такого договору не підписувала і навіть не знала про його існування, доки фінансова установа не звернулася до неї з вимогою про виконання боргового зобов'язання боржника. Почеркознавча експертиза, що проводиться у ході розгляду таких справ, як правило, підтверджує невідповідність підпису поручителя.
Вирішуючи спори, суди визнають такі договори або недійсними, або нікчемними, а іноді - неукладеними.
При розгляді справ цієї категорії потрібно враховувати таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, що коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч. 1 цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.
У разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв'язку з його невідповідністю до вимог частин 3 і 5 ст. 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
ЦК не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.
Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II кн. 5 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду вищевказаного, слід зазначити, що договір поруки укладається у письмовій формі між поручителем та кредитором окремо. Договір поруки укладається виключно як додаток до основного кредитного договору. Договір поруки укладений з недодержанням письмової форми - нікчемний. Боржник не може укласти договір поруки з кредитором без поручителя. Поручитель має право укласти договір поруки з кредитором, без боржника.
Отже, відбуваються незаконні вимоги з боку не відомих осіб, а дані дії кваліфікуються як порушення частин першої, другої статті 189 КК України.
Так, шановні, можете казати, що поліція не допоможе, з одного боку, якщо діяти поодинці, то це дійсно так. З іншого - колективні заяви, скарги та подача масових заяв в суди про забов'язання відкрити кримінальне провадження щодо цих бандитів можуть змінити хід справ. Борімося - поберомо, головне сильно прагнути цього. БО ПЛАЧ НЕ ДАВ НІКОМУ ЩЕ СВОБОДИ, А ХТО БОРЕЦЬ - ТОЙ ЗДОБУВАЄ СВІТ!