- Реєстрація
- 16 Чер 2021
- Дописи
- 2086
- Реакції
- 5432
- Бали
- 953
Gwynblaidd не надав(-ла) жодної додаткової інформації.
Колись давно, ще в коледжі, мене пробивало писати вірші. То були доволі посередні любовні соплі, але дівчулям вони заходили))) З процесом дорослішання і поступовим накопиченням буденних геморів, я зовсім забув, що колись любив складати слова в рядки, наповнені примітивними змістами. Чи то сьогоднішня ніч якась особлива була, чи то дівчатам з форуму вдалось розвести мене на емоції, але сьогодні я згадав свої пубертатні поетичні потуги.
Я ніколи не досліджував поезію, ніколи не цікавився нею фахово. І взагалі профан в оцему всьому))) Але іноді , коли емоції беруть гору, воно само з виривається))
Отож, до чого ця тема: сьогодні вночі я вродив два вірші, які вам і презентую. Буду вдячний за будь-який конструктивний фідбек і залюбки підтримаю флуд)))) і цей, там сексуального підтексту купа, і трохи хтивих і збочених фантазій))))))))
Гато, твій фідбек мені особливо важливий, бо зважаючи на стилістику написання, ти напевно знаєш з чиєї творчості я брав приклад))))))
*********
Я чесно намагався не хотіти тебе .
Чесно притуплював свої бажання і свій страх.
Кожного разу, коли бачу тебе,
То уявляю ангельські крила
За твоїми тендітними плечима.
Ти сяєш мені наче ранкова зоря.
Ти відбираєш розум і даруєш втіху.
І я стаю німим очевидцем божественного чуда.
І співаю хором голосів у своїй хворій голові
Псалми восхваляння прекрасного явлення.
Такого бажаного і такого згубного,
Такого солодкого і такого чужого.
Ти точно не з мого світу.
Ти точно захопила його.
Я готовий поклонятись твоїм крилам.
Твоїй тендітній силі чарувати однією лише посмішкою і блиском очей.
Ти всесвіт мого буття і час не має сили над тобою.
А я просто хворий, хворий твоїм маренням.
І мене не врятувати і я не хочу бути врятованим.
Я приношу тобі в дар свої землі і свої ліси.
Я приймаю твою владу над собою.
Стань частиною мене.
Або краще, розчини мене в собі
Навіки.
*******
Знаєш, коли ми вперше заговорили
Я не впізнав тебе.
Та потім згадав, що коли дзвони дзвонили,
Ти спустилась з небес.
Я маю купу гріхів і ти станеш наступним.
Я бачу це в твоїх очах.
Ти пахнеш жаром майбутньої спокути
І відчуваєш мій страх.
Скидаєш з плечей тягар і провину,
Береш в долоні душу.
Я твій тепер і свою половину
Тобі віддати мушу.
Натомість візьму тебе всю і уп'юся
Твоїм солодким соком.
Вип'ю рівно стільки, скільки ти зможеш дати.
А потім, візьму ще трохи.
Ти ж не даром спустилась сьогодні до мене.
Ти теж мене хочеш.
Закуй мене в свої залізні кайдани,
Поки ще можеш.
Закуй бо інакше ми точно згрішимо,
Вдвох цієї ночі.
Ніколи нікого я ще так не хотів
Як сьогодні тебе хочу.
Наповнюй мене своїм ароматом.
І своє любов'ю.
Я не знаю на скільки мене хватить,
А потім почнемо знову.
Солодкий мій янголе гріховної втіхи.
Смакуй моє тіло.
Відчуй всі мої приховані вади,
Підкорись моїй силі.
Будь моєю допоки ранок святковий
Не розвіє солодкий сон.
Я жертвую тобі всього себе
І здаюсь у твій полон.
Я ніколи не досліджував поезію, ніколи не цікавився нею фахово. І взагалі профан в оцему всьому))) Але іноді , коли емоції беруть гору, воно само з виривається))
Отож, до чого ця тема: сьогодні вночі я вродив два вірші, які вам і презентую. Буду вдячний за будь-який конструктивний фідбек і залюбки підтримаю флуд)))) і цей, там сексуального підтексту купа, і трохи хтивих і збочених фантазій))))))))
Гато, твій фідбек мені особливо важливий, бо зважаючи на стилістику написання, ти напевно знаєш з чиєї творчості я брав приклад))))))
*********
Я чесно намагався не хотіти тебе .
Чесно притуплював свої бажання і свій страх.
Кожного разу, коли бачу тебе,
То уявляю ангельські крила
За твоїми тендітними плечима.
Ти сяєш мені наче ранкова зоря.
Ти відбираєш розум і даруєш втіху.
І я стаю німим очевидцем божественного чуда.
І співаю хором голосів у своїй хворій голові
Псалми восхваляння прекрасного явлення.
Такого бажаного і такого згубного,
Такого солодкого і такого чужого.
Ти точно не з мого світу.
Ти точно захопила його.
Я готовий поклонятись твоїм крилам.
Твоїй тендітній силі чарувати однією лише посмішкою і блиском очей.
Ти всесвіт мого буття і час не має сили над тобою.
А я просто хворий, хворий твоїм маренням.
І мене не врятувати і я не хочу бути врятованим.
Я приношу тобі в дар свої землі і свої ліси.
Я приймаю твою владу над собою.
Стань частиною мене.
Або краще, розчини мене в собі
Навіки.
*******
Знаєш, коли ми вперше заговорили
Я не впізнав тебе.
Та потім згадав, що коли дзвони дзвонили,
Ти спустилась з небес.
Я маю купу гріхів і ти станеш наступним.
Я бачу це в твоїх очах.
Ти пахнеш жаром майбутньої спокути
І відчуваєш мій страх.
Скидаєш з плечей тягар і провину,
Береш в долоні душу.
Я твій тепер і свою половину
Тобі віддати мушу.
Натомість візьму тебе всю і уп'юся
Твоїм солодким соком.
Вип'ю рівно стільки, скільки ти зможеш дати.
А потім, візьму ще трохи.
Ти ж не даром спустилась сьогодні до мене.
Ти теж мене хочеш.
Закуй мене в свої залізні кайдани,
Поки ще можеш.
Закуй бо інакше ми точно згрішимо,
Вдвох цієї ночі.
Ніколи нікого я ще так не хотів
Як сьогодні тебе хочу.
Наповнюй мене своїм ароматом.
І своє любов'ю.
Я не знаю на скільки мене хватить,
А потім почнемо знову.
Солодкий мій янголе гріховної втіхи.
Смакуй моє тіло.
Відчуй всі мої приховані вади,
Підкорись моїй силі.
Будь моєю допоки ранок святковий
Не розвіє солодкий сон.
Я жертвую тобі всього себе
І здаюсь у твій полон.
Останнє редагування:
