Отже, у травні до мене звернулась клієнтка — ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подав позов на 32 150 грн за кредитом «Мілоан» 2019 року: 10 000 грн тіла, 15 950 грн відсотків, 1 200 грн комісії і 5 000 грн штрафів.
Я підготував відзив.
Суд відмовив у задоволенні позову повністю. Нуль гривень до стягнення.
Позивач стверджував, що клієнтка підписала договір одноразовим ідентифікатором «», надісланим на номер +3809***. Довідку про це склав сам первісний кредитор — «Мілоан».
Я вказав суду на головне: жодного доказу того, що цей номер телефону належав саме клієнтці або перебував у її користуванні на момент укладення договору, — не надано. Довідка «Мілоан» про «ідентифікацію» — це документ, складений самою зацікавленою стороною. Факт зазначення персональних даних у договорі не означає, що саме клієнтка його підписала.
Суд погодився: надані докази не підтверджують укладення договору саме Відповідачкою.
Позивач надав платіжне доручення про перерахування 10 000 грн на картку № ***. На клопотання про витребування від ПриватБанку інформації про належність цієї картки, банк відповів: ідентифікувати особу, якій належала картка, — неможливо.
Платіжне доручення підтверджує лише ініціювання переказу — але не його виконання, і тим паче не те, що ця картка належала клієнтці. Банківської виписки, підтвердження зарахування, будь-якого іншого первинного документа — не було.
Суд зафіксував: оскільки факт укладення договору і факт отримання коштів не доведені — немає жодних підстав для стягнення ні тіла, ні відсотків, ні комісій, ні штрафів. Все це є похідним від основного зобов'язання, яке не підтверджене.
Ця справа — про те, що «підписали за номером телефону» і «перерахували на картку» — це не автоматичний доказ, якщо не підтверджено, що номер і картка належать відповідачу. Коли ці зв'язки не встановлені — весь позов втрачає підґрунтя.
Отримали позов, де МФО посилається на смс-код і платіжку без чітких реквізитів?
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
Я підготував відзив.
Суд відмовив у задоволенні позову повністю. Нуль гривень до стягнення.
Позивач стверджував, що клієнтка підписала договір одноразовим ідентифікатором «», надісланим на номер +3809***. Довідку про це склав сам первісний кредитор — «Мілоан».
Я вказав суду на головне: жодного доказу того, що цей номер телефону належав саме клієнтці або перебував у її користуванні на момент укладення договору, — не надано. Довідка «Мілоан» про «ідентифікацію» — це документ, складений самою зацікавленою стороною. Факт зазначення персональних даних у договорі не означає, що саме клієнтка його підписала.
Суд погодився: надані докази не підтверджують укладення договору саме Відповідачкою.
Позивач надав платіжне доручення про перерахування 10 000 грн на картку № ***. На клопотання про витребування від ПриватБанку інформації про належність цієї картки, банк відповів: ідентифікувати особу, якій належала картка, — неможливо.
Платіжне доручення підтверджує лише ініціювання переказу — але не його виконання, і тим паче не те, що ця картка належала клієнтці. Банківської виписки, підтвердження зарахування, будь-якого іншого первинного документа — не було.
Суд зафіксував: оскільки факт укладення договору і факт отримання коштів не доведені — немає жодних підстав для стягнення ні тіла, ні відсотків, ні комісій, ні штрафів. Все це є похідним від основного зобов'язання, яке не підтверджене.
Ця справа — про те, що «підписали за номером телефону» і «перерахували на картку» — це не автоматичний доказ, якщо не підтверджено, що номер і картка належать відповідачу. Коли ці зв'язки не встановлені — весь позов втрачає підґрунтя.
Отримали позов, де МФО посилається на смс-код і платіжку без чітких реквізитів?
Зв'яжіться зі мною Адвокат Тарас Підодвірний — розберемось з вашою ситуацією.
