Фінансовий моніторинг в Україні 2026: що це, хто під нього підпадає, та хто має право виконувати?

Держава постійно тримає в зоні своєї уваги фінансові операції своїх громадян, установ та бізнесів. Це є доцільним, адже саме контроль є найефективнішим інструментом у боротьбі та запобіганні фінансовим злочинам. Цей контроль, зокрема, здійснюється завдяки системі заходів, що отримала назву «фінансовий моніторинг», або ж «фінансова розвідка», про що багато вже писали в нашій спільноті.
Що це таке, хто його виконує, та хто потрапляє під приціл фінмоніторингу та його суб’єктів? Розповімо про це детальніше.

Загальне розуміння: що таке фінмоніторинг, та які його задачі​

Фінансовий моніторинг — це комплекс дій, скерованих на виявляння та запобігання фінансових операцій, що є підозрілими. Основними задачами цього комплексу є:

• виявлення операцій, що спрямовані на ухилення від податків;
• виявлення операцій з відмивання коштів;
• виявлення операцій з фінансування тероризму.

Ще однією задачею, яку несе фінмоніторинг, як комплексна стратегія, є дотримання прозорості та безпеки фінансових операцій. Отже, кажучи просто, фінмон — це спосіб, за допомогою якого держава та підпорядковані їй суб’єкти відстежують потенційно загрозливі фінансові операції.

Система фінмоніторингу в Україні: її об’єкти, суб’єкти, підґрунтя та методи​

В Україні система фінансового моніторингу регулюється на законодавчому рівні. Головним її регулятором є Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, а також так звані типології (вони є рекомендаціями, а не обов’язковими до виконання документами). Зокрема, в проведенні фінмону суб’єкти (тобто, організації, уповноважені його проводити) можуть керуватися:

• Типологічними дослідженнями Держфінмоніторингу;
• рекомендаціями ФАТФ (Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей).

Щодо виконавців, то виконувати процедури з фінмоніторингу мають право дві категорії суб’єктів:

1. Первинні суб’єкти фінмоніторингу — тобто, всі компанії та організації, що надають фінансові послуги на території України. Це банки, страхові компанії, мікрокредитні установи, кредитні спілки, ломбарди, поштові оператори, бухгалтери, аудитори, нотаріуси тощо.
2. Державні суб’єкти фінмоніторингу — це держустанови, що встановлюють правила проведення фінансових операцій та контролюють їх дотримання. Зокрема, до держсуб’єктів відносяться:

• НБУ;
• Міністерство фінансів;
• Міністерство цифрової трансформації;
• Міністерство юстиції;
• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
• Державна служба фінансового моніторингу України.

А от об’єктом фінансового моніторингу є завжди фінансова операція: платіж, зроблений ФОП, юридичною чи фізичною особою. Своєю чергою, перевірка операцій теж відбувається на різних рівнях: компанії перевіряють власних контрагентів, банки та фінансові установи — операції, виконані їх клієнтами (фізичними та юридичними особами), служби державного фінмоніторингу — операції в банках та інших суб’єктах первинного фінмону.

Звісно ж, перевірити всі без виключення операції щодня — неможливо. Тому для фінансового моніторингу є певні підстави та порогові значення, від яких відштовхуються суб’єкти для ініціації перевірки. Наведемо простий приклад: якщо ви поповнюєте свій рахунок в банку на умовну 1000 грн — ваша операція навряд чи зацікавить суб’єктів фінмоніторингу. А от операція з поповнення готівкою на 5000 грн (для фізичних осіб) та вище вже може потрапити під перевірку.

Рівні фінансового моніторингу в Україні​

Для проведення перевірок в рамках фінмоніторингу передбачено два рівні: первинний (внутрішній) та обов’язковий (державний).

Первинний (внутрішній) фінансовий моніторинг​

Внутрішній фінмоніторинг є задачею первинних суб’єктів. Тобто, це контроль та перевірка операцій, що здійснюються в певній організації, та яку проводить сама організація. Так, первинний фінмоніторинг проводять банки для операцій своїх клієнтів, страхові компанії, кредитні спілки. Виконують первинний моніторинг за допомогою внутрішніх інструментів — автоматизованих систем моніторингу, програм для аналізу операцій. За результатами установа чи організація може залучити заходи внутрішньої безпеки в разі викриття ризикових операцій.

Обов’язковий фінансовий моніторинг​

Державний фінмоніторинг проводиться уповноваженими державними суб’єктами на основі інформації, наданої первинними суб’єктами. Тобто, на основі звітності первинного моніторингу вже держава перевіряє сумнівні операції та їх ініціаторів. Зауважте, що якщо суб’єкт первинного моніторингу не повідомляє державі про підозрілу діяльність, прикриває її або надає хибну інформацію, наслідками може бути штраф, відкликання ліцензії про надання фінансових послуг, втрата репутації тощо.

Хто підпадає під фінансовий моніторинг транзакцій?​

Щодо того, хто може потрапити під перевірку суб’єктами фінмоніторингу, то це в рівній мірі є і фізичні особи, і юридичні, які є клієнтами організацій, що надають фінансові послуги. Їх платежі підлягають перевірці у декількох випадках:

1. Досягнення ними порогових сум. Станом на 2026 рік ці порогові суми є наступними:


Зверніть увагу, що компанії, пов’язані з азартними іграми та лотереями за законом мають проводити обов’язковий фінмоніторинг транзакцій, що перевищують 55 000 грн (чи їх еквівалент у іншій валюті).
Водночас, порогові суми (крім понад 400 000 грн) не є обов'язковим фактором перевірки, якщо немає інших ознак ризикових транзакцій.

2. Наявність у транзакції чи тих, хто її виконує, однієї з 4 ризикових ознак, а саме:

• Зв’язки із токсичними юрисдикціями (до таких відносяться, зокрема, РФ, РБ, КНДР, Іран тощо).
• Фінансова операція виконується РЕР’ом (політично значущою особою), або пов’язаними з нею особами — родиною, партнерами, друзями.
• Фінансова операція стосується переказу коштів за кордон, зокрема, до офшорних зон.
• Фінансова операція пов’язана з готівкою.

3. Ще одним тригером для фінмоніторингу є нетиповість операції чи неможливість довести її легальність. Це можуть бути як часті повторювані операції чи нетипово підвищена активність за окремим рахунком, неможливість з боку клієнта пояснити та підтвердити власну діяльність та витоки коштів, підозрілі операції з готівкою. Зазвичай, перелік цих нетипових операцій та ситуацій окреслена статутом організації, що надає фінансові послуги.

Які операції не підлягають фінмоніторингу?​

Але переживати через всі без виключення фінансові операції точно не варто. Законом України окреслені ті з них, що не підлягають перевірці службами фінмону. І це:

• Оплата комунальних рахунків, податків та штрафів на будь-яку суму.
• Платежі за кредитами на суму до 30000 грн.
• Безготівкова оплата за товари чи послуги з картки чи електронного гаманця.
• Зняття готівки з власного рахунку.
• Готівкові перекази на суму до 5000 грн.

Отже, такі операції можна проводити без прицільного нагляду служб фінансового моніторингу.

Що саме підлягає перевірці?​

Якщо платіж чи переказ потрапив у «зону ризику», первинні суб’єкти фінансового моніторингу мають право затребувати від сторін операції наступний перелік документів:



Якщо всі ці дані під час моніторингу не демонструють шкідливої діяльності та не підтверджують ризиковість операції, суб’єкт первинного моніторингу просто проведе її.

Як уникнути уваги суб’єктів фінансового моніторингу?​

Найкраще рішення — не уникати уваги, а дотримуватися правил, встановлених законом щодо моніторингу фінансової діяльності та вчасно надавати всю інформацію про себе та свої фінансові операції.
Крім того варто пам’ятати, що один чи навіть кілька факторів ризику, виявлені суб’єктами первинного моніторингу, ще не є підставою для передачі даних до Держфінмоніторингу.

Тільки після запиту у клієнта та пошуку інформації по відкритих джерелах банки, фінансові компанії та інші суб’єкти можуть передавати повідомлення про ризикову діяльність. Отже, щоб ваші фінансові операції не потрапляли у поле зору органів фінансового моніторингу, варто:

1. Детально проаналізувати всі фактори підозрілості та намагайтеся уникати їх у своїх операціях.
2. Якщо це неможливо, заздалегідь підготуйте обґрунтування необхідності подібних операцій для вашої діяльності.
3. Не уникайте контактів із службами фінмону — демонструйте прозорість та готовність до співпраці.
4. Оскільки первинний моніторинг та його вимоги часто залежать від внутрішньої політики фінансової установи, іноді краще змінити установу для проведення операцій.

Фінансовий моніторинг — це комплексний та багаторівневий протокол, який допомагає уникати фінансових злочинів та розповсюджує ризик-орієнтований підхід як на державному рівні, так і на рівні фінансових установ. Його мета — зовсім не обмежити бізнеси чи приватних осіб у своїх грошових операціях, а зробити їх прозорими, безпечними та легальними.

Саме тому не варто очікувати, що служби фінмоніторингу завітають до вас через оплату кредитів, купівлю товарів чи послуг чи виплату зарплатні вашим співробітникам. А от при великих оборудках з готівкою, переказах за кордон чи інших непрозорих та незрозумілих операцій увага до вашої діяльності може бути приділена, особливо, якщо ви виходите за порогові значення лімітів для фінансових операцій, або не можете обґрунтувати їх низький ризик та відповідність вашій діяльності.