10500 грн. на правову допомогу...
Ця сума - мантра у адвоката Пархомчука С.В., невід'ємний додаток до нього. Де б він не засвітився - там і 10500. Інших чисел він не знав або забув.
Але головне не це. Пархомчук С.В. є єдиним бенефіціарним власником ТОВ ФК "Айкон Дебт Колекши" і її "молодшої сестрички" - ТОВ ФК "Дебт Колекшн".
Сам із собою укладає договори про надання правової допомоги (самому собі) і стриже за це купони з відповідачів через сліпоту наших суддів. Але не у всіх суддів куряча сліпота. Мені вдалось знайти в ЄДРСР одне рішення, де суддя поклав на лопатки "самоконсультанта-10500" (
Єдиний державний реєстр судових рішень).
Ось фрагмент із цього рішення, цитую:
"Що стосується витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» уклав із адвокатом Пархомчуком С.В. договір про надання правової допомоги від 09.07.2025р. Також, 08.10.2025 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та адвокат Пархомчук С.В. підписали акт про отримання правової допомоги щодо боржника ОСОБА_1 із загальною сумою гонорару у 10500 грн та вказівкою на те, що витрати часу склали 5 годин. Також, 08.10.2025 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» сформувало платіжне доручення про сплату ОСОБА_2 10500 грн правової допомоги.
Відповідно доположень частини3ст.141ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо позивача ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», з якого вбачається, що ОСОБА_2 вказаний керівником ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», а також має 100% частки статутного капіталу у даному товаристві. Окрім того, серед видів діяльності ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» вказано і діяльність у сфері права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку витрати на правову допомогу не є реальними витратами ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», оскільки вони були нараховані та сплачені позивачем ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» на користь володільця та керівника цього ж самого товариства ПархомчукаС.В., який має адвокатське посвідчення. Тобто у даному випадку такі витрати не містять ознак їх реальності, мають штучний характер та носять ознаки спроби надмірного збагачення позивача.
Більш того, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» задекларувало серед видів своєї діяльності і діяльність у сфері права.
Тому суд констатує, що заявлені витрати на правничу допомогу не є обґрунтованими, всупереч вимогам п. 2 ч.3 ст.141 ЦПК України, і мають ознаки штучного та надмірного збагачення позивача, а тому не підлягають стягненню з відповідача."
