Відносини, пов'язані з порукою, врегульовано нормами § 3 гл. 49 розд. I кн. 5 ЦК.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Непоодинокими є випадки оспорення договору поруки на тій підставі, що особа як поручитель такого договору не підписувала і навіть не знала про його існування, доки фінансова установа не звернулася до неї з вимогою про виконання боргового зобов'язання боржника. Почеркознавча експертиза, що проводиться у ході розгляду таких справ, як правило, підтверджує невідповідність підпису поручителя.
Вирішуючи спори, суди визнають такі договори або недійсними, або нікчемними, а іноді - неукладеними.
При розгляді справ цієї категорії потрібно враховувати таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, що коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч. 1 цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.
У разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв'язку з його невідповідністю до вимог частин 3 і 5 ст. 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
ЦК не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.
Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II кн. 5 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевказане, слід зазначити, що договір поруки укладається у письмовій формі між поручителем та кредитором окремо. Договір поруки укладається виключно як додаток до основного кредитного договору. Договір поруки укладений з недодержанням письмової форми - нікчемний. Боржник не може укласти договір поруки з кредитором без поручителя. Поручитель має право укласти договір поруки з кредитором, без боржника.
P.s.
До речі, Нацбанк розуміє, що вказані в електронній анкетці контактні особи - НЕ Є поручителями? Тому "колектори" позбавлені права телефонувати,а тим більше вимагати від таких "контактних осіб" гроші.
За незаконне збирання, обробку, використання, знищення та розголошення конфіденційної інформації про боржника та інших його знайомих, рідних, близьких, колег і друзів, незаконне вимагання сплати коштів передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, що визначена статтями 182 ( порушення недоторканності приватного життя) , 189 Кримінального кодексу України (вимагання), 188-39 КУпАП (порушення законодавства у сфері захисту персональних даних).
Фін. установи та, зокрема, факторингові компанії почали в якості аргументів щодо поручительства "за галочкою" посилатися на публікацію, що розміщена на сайті НБУ)))
Посилання на допис від НБУ - https://bank.gov.ua/ua/news/all/pit...-yakscho-vi-pidpisali-yogo-onlayn-spoyler--ni
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Непоодинокими є випадки оспорення договору поруки на тій підставі, що особа як поручитель такого договору не підписувала і навіть не знала про його існування, доки фінансова установа не звернулася до неї з вимогою про виконання боргового зобов'язання боржника. Почеркознавча експертиза, що проводиться у ході розгляду таких справ, як правило, підтверджує невідповідність підпису поручителя.
Вирішуючи спори, суди визнають такі договори або недійсними, або нікчемними, а іноді - неукладеними.
При розгляді справ цієї категорії потрібно враховувати таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, що коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч. 1 цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.
У разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв'язку з його невідповідністю до вимог частин 3 і 5 ст. 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
ЦК не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.
Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II кн. 5 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевказане, слід зазначити, що договір поруки укладається у письмовій формі між поручителем та кредитором окремо. Договір поруки укладається виключно як додаток до основного кредитного договору. Договір поруки укладений з недодержанням письмової форми - нікчемний. Боржник не може укласти договір поруки з кредитором без поручителя. Поручитель має право укласти договір поруки з кредитором, без боржника.
P.s.
До речі, Нацбанк розуміє, що вказані в електронній анкетці контактні особи - НЕ Є поручителями? Тому "колектори" позбавлені права телефонувати,а тим більше вимагати від таких "контактних осіб" гроші.
За незаконне збирання, обробку, використання, знищення та розголошення конфіденційної інформації про боржника та інших його знайомих, рідних, близьких, колег і друзів, незаконне вимагання сплати коштів передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, що визначена статтями 182 ( порушення недоторканності приватного життя) , 189 Кримінального кодексу України (вимагання), 188-39 КУпАП (порушення законодавства у сфері захисту персональних даних).
Фін. установи та, зокрема, факторингові компанії почали в якості аргументів щодо поручительства "за галочкою" посилатися на публікацію, що розміщена на сайті НБУ)))
Посилання на допис від НБУ - https://bank.gov.ua/ua/news/all/pit...-yakscho-vi-pidpisali-yogo-onlayn-spoyler--ni
