Вперше на форумі, не знаю що і як правильно але стільки історій, зрозуміла що не одна з такими проблемами, хоч легше від цього і не має бути. Хотілося б взагалі не влазити в ці кредити ніколи. Не буду вдаватися в деталі, але понабирала кредити навіть не для себе, а щоб допомогти двоюрідному брату який казав що в лікарні. + був військовим і сказав ніби потрібно на лікування і щоб мама нічого не знала бо ж не витримає цього. І тут була моя найперша помилка - натиснув на мою жалість я й і повелася. Почала допомагати. Короче, виявилось що він наркоман а тітка про це нікому не казала і гроші він в усіх просив, от тільки всі додумались не скидати більше нічого а я й далі жаліла і вірила що він все віддасть як і казав. Втратила роботу бо дізналась про все, не могла повірити що він обдурив так і тепер вдома з батьками все віддаєм ми а брат вже десь пропав. Шукаю паралельно іншу роботу щоб всім вдома повіддавати. Але досі важко це все усвідомити, жила ніби в якомусь тумані і не розумію як він так обдурив. Але вважала його сім'єю. Якось так. Найдурніша історія напевно. Годиться для дешевого серіалу але моя реальність з якою розбирається тепер моя сім'я. Хоч я і нехотіла їхніх страждань ніколи, і скільки було брехні заради однієї людини. Тепер ніколи не поверну ті відносини що були але намагатимусь хоча б повернути всім кошти бо ні спати, ні їсти взагалі через все це не можу. А всі хвилювались через мене бо почали додому дзвонити. А це на мене взагалі не схоже, щоб я влізла в кредити. Вони мені ніколи не потрібні були і завжди боялась їх брати. А тут цілих 25 і з такими %. Короче, не можу повірити як в таке вляпалась. Не можу дозволити собі зовсім розклеїтись бо мої рідні тримаються і все роблять щоб закрити всі кредити. Хоч і зібраною я себк не почуваю. Жахливе віжчуття коли засмучуєш найрідніших. Хотіла допомогти одному брату а втягнула в яму всю сім'ю. Віддавати буду всім довго. Соромно за це все дуже. Особливо що втягнула своїх рідних.
