Щоденник Маю також борги в мфо, незнаю як і коли гасити

[Viruska91]

Всім доброго дня, я довго уже на форумі, багато читаю різних дописів, стараюсь вникати у все.
Але сквжу вам одне що дуже важко зараз жити, особливов такий час, розумію і знаю, що багато хто пише що потрібно заспокоїтись , опанувати себе, але й сама не розумію як скільки часу прожила з таким тягарем на душі, і ще мабуть довго з цим жити буду. Маю 10 мфо, у місяці вересні вже був 1 рік як в прострочках, поначало перші місяці було важко і морально і фізично. Влізли ми в мфо разом з чоловіком, коли я була в дикреті на 8 місяці вагітності, чоловік втратив роботу, і з одного мфо полізли в інше, перекредитуватись , ну як за звичай у всіх така ситуація.
Зараз на даний час ситуація важка, чоловік працює алете що він заробляє з трудом хватає щоб заплатити за комуналку + прожиття+ 2 діток (одна ходить в школу).
Почалось все дуже страшно, були колажжі, смс розсилка по всіх( даже таких яких я незнаю), найшли тих ( з якими я не спілкуюсь років з 15).
Терор був конкретним, вимушена була змінити номер, закрила всі соц мережі, сиділа тишцем мишцем.
Було багато листів на пошту, читала переживала сіпалась за кожне там написане слово. Реєстр відстежую постійно, судову владу також, але є розуміння що так бистро ми це все не закриємо, так як я знахожусь на даний час у дикреті. На роботу ще не скоро вийду, дуже хочу залишити дітей на чоловіка і поїхати в Польщу і заробити щоб закрити все і більше не згадувати те що мені прийшлось пережити.
Багато людей , друзів, родина відвернулися. Розумію що вже трішки часу пройшло і я повинна заспокоїтись і повинна не думати про це. Але важко, читаю деколи пости що люди пишуть що легше коли приходить певний термін часу( але чомусь не у мене). Вихожу на двір сіпаюсь як якась машина блатна стоїть , думаю а вдруг до мене приїхали, кожен раз пошту тряшу( листів давно не було), десь якась машина стоїть знову накрутила себе, хтось стукає в двері( руки трусяться) , неможу заспокоїтись ще досі.
Як ви справляєтесь????
Деколи дзвонять до сестри з кредитпромістер, до мене незнаю бо сімку десь згубила, на укр пошту нічогоне пишуть, бо її незнають, якщо в майбутньому схочу закрити і буду мати можливість, як з ними звязатись???
Боюсь цього всього, але нехочу все життя жити з боргами. Порадьте як бути??

 

[Сергій 555]

Всім доброго дня, я довго уже на форумі, багато читаю різних дописів, стараюсь вникати у все.
Але сквжу вам одне що дуже важко зараз жити, особливов такий час, розумію і знаю, що багато хто пише що потрібно заспокоїтись , опанувати себе, але й сама не розумію як скільки часу прожила з таким тягарем на душі, і ще мабуть довго з цим жити буду. Маю 10 мфо, у місяці вересні вже був 1 рік як в прострочках, поначало перші місяці було важко і морально і фізично. Влізли ми в мфо разом з чоловіком, коли я була в дикреті на 8 місяці вагітності, чоловік втратив роботу, і з одного мфо полізли в інше, перекредитуватись , ну як за звичай у всіх така ситуація.
Зараз на даний час ситуація важка, чоловік працює алете що він заробляє з трудом хватає щоб заплатити за комуналку + прожиття+ 2 діток (одна ходить в школу).
Почалось все дуже страшно, були колажжі, смс розсилка по всіх( даже таких яких я незнаю), найшли тих ( з якими я не спілкуюсь років з 15).
Терор був конкретним, вимушена була змінити номер, закрила всі соц мережі, сиділа тишцем мишцем.
Було багато листів на пошту, читала переживала сіпалась за кожне там написане слово. Реєстр відстежую постійно, судову владу також, але є розуміння що так бистро ми це все не закриємо, так як я знахожусь на даний час у дикреті. На роботу ще не скоро вийду, дуже хочу залишити дітей на чоловіка і поїхати в Польщу і заробити щоб закрити все і більше не згадувати те що мені прийшлось пережити.
Багато людей , друзів, родина відвернулися. Розумію що вже трішки часу пройшло і я повинна заспокоїтись і повинна не думати про це. Але важко, читаю деколи пости що люди пишуть що легше коли приходить певний термін часу( але чомусь не у мене). Вихожу на двір сіпаюсь як якась машина блатна стоїть , думаю а вдруг до мене приїхали, кожен раз пошту тряшу( листів давно не було), десь якась машина стоїть знову накрутила себе, хтось стукає в двері( руки трусяться) , неможу заспокоїтись ще досі.
Як ви справляєтесь????
Деколи дзвонять до сестри з кредитпромістер, до мене незнаю бо сімку десь згубила, на укр пошту нічогоне пишуть, бо її незнають, якщо в майбутньому схочу закрити і буду мати можливість, як з ними звязатись???
Боюсь цього всього, але нехочу все життя жити з боргами. Порадьте як бути??

Добрий день. Перш за все не спілкуйтеся з операторами і колекторами. Ніхто до Вас не прийде за борги. Попийте заспокійливого, займайтеся дітками. Борги сплатите якщо захочите тоді коли буде можливість. Займіться чимось що Вас відволіче, адже у Вас вже фобія розвинулася. Все буде у Вас зашибісь.

 

[Viruska91]

Добрий день. Перш за все не спілкуйтеся з операторами і колекторами. Ніхто до Вас не прийде за борги. Попийте заспокійливого, займайтеся дітками. Борги сплатите якщо захочите тоді коли буде можливість. Займіться чимось що Вас відволіче, адже у Вас вже фобія розвинулася. Все буде у Вас зашибісь.

Це походу з моїми мозгами уже в псіхушку пора.

 

[Holy Shit]

Всім доброго дня, я довго уже на форумі, багато читаю різних дописів, стараюсь вникати у все.
Але сквжу вам одне що дуже важко зараз жити, особливов такий час, розумію і знаю, що багато хто пише що потрібно заспокоїтись , опанувати себе, але й сама не розумію як скільки часу прожила з таким тягарем на душі, і ще мабуть довго з цим жити буду. Маю 10 мфо, у місяці вересні вже був 1 рік як в прострочках, поначало перші місяці було важко і морально і фізично. Влізли ми в мфо разом з чоловіком, коли я була в дикреті на 8 місяці вагітності, чоловік втратив роботу, і з одного мфо полізли в інше, перекредитуватись , ну як за звичай у всіх така ситуація.
Зараз на даний час ситуація важка, чоловік працює алете що він заробляє з трудом хватає щоб заплатити за комуналку + прожиття+ 2 діток (одна ходить в школу).
Почалось все дуже страшно, були колажжі, смс розсилка по всіх( даже таких яких я незнаю), найшли тих ( з якими я не спілкуюсь років з 15).
Терор був конкретним, вимушена була змінити номер, закрила всі соц мережі, сиділа тишцем мишцем.
Було багато листів на пошту, читала переживала сіпалась за кожне там написане слово. Реєстр відстежую постійно, судову владу також, але є розуміння що так бистро ми це все не закриємо, так як я знахожусь на даний час у дикреті. На роботу ще не скоро вийду, дуже хочу залишити дітей на чоловіка і поїхати в Польщу і заробити щоб закрити все і більше не згадувати те що мені прийшлось пережити.
Багато людей , друзів, родина відвернулися. Розумію що вже трішки часу пройшло і я повинна заспокоїтись і повинна не думати про це. Але важко, читаю деколи пости що люди пишуть що легше коли приходить певний термін часу( але чомусь не у мене). Вихожу на двір сіпаюсь як якась машина блатна стоїть , думаю а вдруг до мене приїхали, кожен раз пошту тряшу( листів давно не було), десь якась машина стоїть знову накрутила себе, хтось стукає в двері( руки трусяться) , неможу заспокоїтись ще досі.
Як ви справляєтесь????
Деколи дзвонять до сестри з кредитпромістер, до мене незнаю бо сімку десь згубила, на укр пошту нічогоне пишуть, бо її незнають, якщо в майбутньому схочу закрити і буду мати можливість, як з ними звязатись???
Боюсь цього всього, але нехочу все життя жити з боргами. Порадьте як бути??

У меня просрочки с ноября прошлого года. Да, по началу было трудно, страшно. Переживала за звонки, но потом ,благодаря форуму, поняла, что все мои переживания до одного места. Это не самое страшное в жизни. Самое страшное это,что началось 24 февраля. Я номер не меняла. Звонков гораздо меньше,чем было в начале. Перепродали меня уже много раз. Даже и пофиг кто там куда звонит. Предлагают и тела, и кто-то меньше тела. Но честно, мне не до этого. Работы нет, так как я выехала из родного города и статус ВПО, по этому сейчас для меня в приоритете выжить и накормить себя и ребенка,одеться и тд.Подадут в суд,буду судится, будет надпись -снесу. Все наши страхи только в нашей голове. У меня тоже круг общения уменьшился,конечно, но самые близкие остались. Так, что не накручивайте себя лишний раз. Детям нужна адекватная мама. Будут деньги,хорошие условия, будут возможности и желание, тогда и оплатите. Из трусов выпрыгивать нельзя. Нужно думать о себе и семье. И да, у меня около 10 МФО и 3 банка. Тел по МФО тыщ на 120. Так, что жизнь продолжается и нужно наслаждаться каждым ее днём. Спасибо форуму что вовремя вставил мозги и направил на путь истинный ??

 

[Сергій 555]

Це походу з моїми мозгами уже в псіхушку пора.

Ну не так категорично, але нервову систему дещо положили, раз лякаєтеся повітря. Почитайте форум і зрозумійте що Вас ще просити будуть щоб ви щось повернули. То все дрібниці.

 

[Viruska91]

У меня просрочки с ноября прошлого года. Да, по началу было трудно, страшно. Переживала за звонки, но потом ,благодаря форуму, поняла, что все мои переживания до одного места. Это не самое страшное в жизни. Самое страшное это,что началось 24 февраля. Я номер не меняла. Звонков гораздо меньше,чем было в начале. Перепродали меня уже много раз. Даже и пофиг кто там куда звонит. Предлагают и тела, и кто-то меньше тела. Но честно, мне не до этого. Работы нет, так как я выехала из родного города и статус ВПО, по этому сейчас для меня в приоритете выжить и накормить себя и ребенка,одеться и тд.Подадут в суд,буду судится, будет надпись -снесу. Все наши страхи только в нашей голове. У меня тоже круг общения уменьшился,конечно, но самые близкие остались. Так, что не накручивайте себя лишний раз. Детям нужна адекватная мама. Будут деньги,хорошие условия, будут возможности и желание, тогда и оплатите. Из трусов выпрыгивать нельзя. Нужно думать о себе и семье. И да, у меня около 10 МФО и 3 банка. Тел по МФО тыщ на 120. Так, что жизнь продолжается и нужно наслаждаться каждым ее днём. Спасибо форуму что вовремя вставил мозги и направил на путь истинный ??

Дуже вам дякую за чудові слова.

Ну не так категорично, але нервову систему дещо положили, раз лякаєтеся повітря. Почитайте форум і зрозумійте що Вас ще просити будуть щоб ви щось повернули. То все дрібниці.

Дякую за підтримку

 

[Дід]

дуже хочу залишити дітей на чоловіка і поїхати в Польщу і заробити щоб закрити все і більше не згадувати те що мені прийшлось пережити.

От суто заради цього не варто їхати.
Та й час зараз такий що ви не можете знати чи це вам не доведеться робити вимушено. Маю на увазі їхати з країни знаєте за яких обставин і через що.
Я б мабуть не лишав дитину тут на чоловіка... бо воєний стан а чоловіка можуть мобілізувати.

Багато людей , друзів, родина відвернулися.

Відвернулись ті хто давно причин шукав. В мене все моє оточення на місці. Бо воно перевірене і рідне.
А всі решта мені байдуже. І вам раджу цим не коритися а навпаки радіти, що спригнули подалі.

Вихожу на двір сіпаюсь як якась машина блатна стоїть , думаю а вдруг до мене приїхали, кожен раз пошту тряшу( листів давно не було), десь якась машина стоїть знову накрутила себе, хтось стукає в двері( руки трусяться) , неможу заспокоїтись ще досі.

От зовсім нема від чого.
Все це - лишень фантазії у вашій голові.

Як ви справляєтесь????

З чим?))
Як "справлятись" з голосом в слухавці?))
Чи не читати листи і смс з довільним набором букв?)
Викиньте і забудьте.

якщо в майбутньому схочу закрити і буду мати можливість, як з ними звязатись???

В них є електронні адреси.
Пришлють листа.
І гарячі лінії на які завжди можно буде при бажанні і можливості подзвонити і спитати чи вони "попустились"))

Боюсь цього всього, але нехочу все життя жити з боргами. Порадьте як бути??

Змініть своє ставлення.
Переключиться на дитину і чоловіка.
На те що для вас по-справжньому дороге... а ці всі мфо і калєхтари - це ж дрібниці насправді. Які завжди можно вирішити грошима. Отже коли виправите своє матеріальне становище - тоді і варто щось думати. Не раніше. І то якщо буде бажання.

 

[Marry Christmas]

У меня просрочки с ноября прошлого года. Да, по началу было трудно, страшно. Переживала за звонки, но потом ,благодаря форуму, поняла, что все мои переживания до одного места. Это не самое страшное в жизни. Самое страшное это,что началось 24 февраля. Я номер не меняла. Звонков гораздо меньше,чем было в начале. Перепродали меня уже много раз. Даже и пофиг кто там куда звонит. Предлагают и тела, и кто-то меньше тела. Но честно, мне не до этого. Работы нет, так как я выехала из родного города и статус ВПО, по этому сейчас для меня в приоритете выжить и накормить себя и ребенка,одеться и тд.Подадут в суд,буду судится, будет надпись -снесу. Все наши страхи только в нашей голове. У меня тоже круг общения уменьшился,конечно, но самые близкие остались. Так, что не накручивайте себя лишний раз. Детям нужна адекватная мама. Будут деньги,хорошие условия, будут возможности и желание, тогда и оплатите. Из трусов выпрыгивать нельзя. Нужно думать о себе и семье. И да, у меня около 10 МФО и 3 банка. Тел по МФО тыщ на 120. Так, что жизнь продолжается и нужно наслаждаться каждым ее днём. Спасибо форуму что вовремя вставил мозги и направил на путь истинный ??

Так само і мої прострочеи почалися з грудня, але у мене більше всього, але я забила на те...... Правильно пишите, головне здоров'я та діти, а все інше почекає... Я також не міняла номер телефону і іноді до 10 дзвінків в день, а іноді 0...

 

[ОльгаР]

Всім доброго дня, я довго уже на форумі, багато читаю різних дописів, стараюсь вникати у все.
Але сквжу вам одне що дуже важко зараз жити, особливов такий час, розумію і знаю, що багато хто пише що потрібно заспокоїтись , опанувати себе, але й сама не розумію як скільки часу прожила з таким тягарем на душі, і ще мабуть довго з цим жити буду. Маю 10 мфо, у місяці вересні вже був 1 рік як в прострочках, поначало перші місяці було важко і морально і фізично. Влізли ми в мфо разом з чоловіком, коли я була в дикреті на 8 місяці вагітності, чоловік втратив роботу, і з одного мфо полізли в інше, перекредитуватись , ну як за звичай у всіх така ситуація.
Зараз на даний час ситуація важка, чоловік працює алете що він заробляє з трудом хватає щоб заплатити за комуналку + прожиття+ 2 діток (одна ходить в школу).
Почалось все дуже страшно, були колажжі, смс розсилка по всіх( даже таких яких я незнаю), найшли тих ( з якими я не спілкуюсь років з 15).
Терор був конкретним, вимушена була змінити номер, закрила всі соц мережі, сиділа тишцем мишцем.
Було багато листів на пошту, читала переживала сіпалась за кожне там написане слово. Реєстр відстежую постійно, судову владу також, але є розуміння що так бистро ми це все не закриємо, так як я знахожусь на даний час у дикреті. На роботу ще не скоро вийду, дуже хочу залишити дітей на чоловіка і поїхати в Польщу і заробити щоб закрити все і більше не згадувати те що мені прийшлось пережити.
Багато людей , друзів, родина відвернулися. Розумію що вже трішки часу пройшло і я повинна заспокоїтись і повинна не думати про це. Але важко, читаю деколи пости що люди пишуть що легше коли приходить певний термін часу( але чомусь не у мене). Вихожу на двір сіпаюсь як якась машина блатна стоїть , думаю а вдруг до мене приїхали, кожен раз пошту тряшу( листів давно не було), десь якась машина стоїть знову накрутила себе, хтось стукає в двері( руки трусяться) , неможу заспокоїтись ще досі.
Як ви справляєтесь????
Деколи дзвонять до сестри з кредитпромістер, до мене незнаю бо сімку десь згубила, на укр пошту нічогоне пишуть, бо її незнають, якщо в майбутньому схочу закрити і буду мати можливість, як з ними звязатись???
Боюсь цього всього, але нехочу все життя жити з боргами. Порадьте як бути??

Ой, сейчас такое время, что нервы за кредиты тратить - просто верх расточительства у меня просрочки с февраля 21г. Согласна, первый месяц можно подвергаться, ну куда ж без этого, но потом уже хватит)) у Вас фантазия очень активная, и из-за этого Вы сами себя пугаете. Даже до войны приезжали ну не знаю, 1 раз на 10 тысяч заёмщиков, наверно. А сейчас не нздят вообще. И даже вот, ну приехали, передали письмо, ок... в этом же нет ничего страшного, мы просто сами себя накручиваем.
У мужа есть восхитительный приём к детям, когда они не слушаются, дуреют, капризничают или ещё что) он говорит 'так! Сейчас я буду считать до трех!!! Раз... два...' И это работает просто волшебно) сразу успокаиваются, тишина и дружба друг с другом)) безотказный прием)) я его спрашиваю, слушай, а вот что ты будешь делать, если придётся в какой то день досчитать до трех?))) Он плечами пожимает.. не знаю, говорит, дальше уговаривать успокоится или игру сменить) но пока рабоает)) вот так и угрозы этих всех товарищей)) мы читаем все их письма 'сейчас мы будем считать до трех')) а дальше сами фантазируем. что ж будет а по факту, ну ничего ж не будет!!!)))
Так что валерьянка и смеряем фантазию!!! Или меняем векторможет в этой машине ваш тайный ухожер?!!! Кто знает?)

 

[Strom]

Всім доброго дня, я довго уже на форумі, багато читаю різних дописів, стараюсь вникати у все.
Але сквжу вам одне що дуже важко зараз жити, особливов такий час, розумію і знаю, що багато хто пише що потрібно заспокоїтись , опанувати себе, але й сама не розумію як скільки часу прожила з таким тягарем на душі, і ще мабуть довго з цим жити буду. Маю 10 мфо, у місяці вересні вже був 1 рік як в прострочках, поначало перші місяці було важко і морально і фізично. Влізли ми в мфо разом з чоловіком, коли я була в дикреті на 8 місяці вагітності, чоловік втратив роботу, і з одного мфо полізли в інше, перекредитуватись , ну як за звичай у всіх така ситуація.
Зараз на даний час ситуація важка, чоловік працює алете що він заробляє з трудом хватає щоб заплатити за комуналку + прожиття+ 2 діток (одна ходить в школу).
Почалось все дуже страшно, були колажжі, смс розсилка по всіх( даже таких яких я незнаю), найшли тих ( з якими я не спілкуюсь років з 15).
Терор був конкретним, вимушена була змінити номер, закрила всі соц мережі, сиділа тишцем мишцем.
Було багато листів на пошту, читала переживала сіпалась за кожне там написане слово. Реєстр відстежую постійно, судову владу також, але є розуміння що так бистро ми це все не закриємо, так як я знахожусь на даний час у дикреті. На роботу ще не скоро вийду, дуже хочу залишити дітей на чоловіка і поїхати в Польщу і заробити щоб закрити все і більше не згадувати те що мені прийшлось пережити.
Багато людей , друзів, родина відвернулися. Розумію що вже трішки часу пройшло і я повинна заспокоїтись і повинна не думати про це. Але важко, читаю деколи пости що люди пишуть що легше коли приходить певний термін часу( але чомусь не у мене). Вихожу на двір сіпаюсь як якась машина блатна стоїть , думаю а вдруг до мене приїхали, кожен раз пошту тряшу( листів давно не було), десь якась машина стоїть знову накрутила себе, хтось стукає в двері( руки трусяться) , неможу заспокоїтись ще досі.
Як ви справляєтесь????
Деколи дзвонять до сестри з кредитпромістер, до мене незнаю бо сімку десь згубила, на укр пошту нічогоне пишуть, бо її незнають, якщо в майбутньому схочу закрити і буду мати можливість, як з ними звязатись???
Боюсь цього всього, але нехочу все життя жити з боргами. Порадьте як бути??

у вас там мільйонів 3-4 боргу?
потрібно до цього ставитись якось спокійніше.
товариш по роботі колись займався полями (агрофірма), то 2 роки підряд неврожай, то його кинули на зернятах (гіршої якості продали ніж обговорювали), в результаті на ньому кредитів на 5 млн висіло. з 2010 року і аж по 2019, коли він викупив свої кредити за 120 тис грн (банки так і бігали за ним, в тому числі і по судам, виконавчі провадження, тощо...)

 

[Шахрайка_ст190 та інші]

Всім доброго дня, я довго уже на форумі, багато читаю різних дописів, стараюсь вникати у все.
Але сквжу вам одне що дуже важко зараз жити, особливов такий час, розумію і знаю, що багато хто пише що потрібно заспокоїтись , опанувати себе, але й сама не розумію як скільки часу прожила з таким тягарем на душі, і ще мабуть довго з цим жити буду. Маю 10 мфо, у місяці вересні вже був 1 рік як в прострочках, поначало перші місяці було важко і морально і фізично. Влізли ми в мфо разом з чоловіком, коли я була в дикреті на 8 місяці вагітності, чоловік втратив роботу, і з одного мфо полізли в інше, перекредитуватись , ну як за звичай у всіх така ситуація.
Зараз на даний час ситуація важка, чоловік працює алете що він заробляє з трудом хватає щоб заплатити за комуналку + прожиття+ 2 діток (одна ходить в школу).
Почалось все дуже страшно, були колажжі, смс розсилка по всіх( даже таких яких я незнаю), найшли тих ( з якими я не спілкуюсь років з 15).
Терор був конкретним, вимушена була змінити номер, закрила всі соц мережі, сиділа тишцем мишцем.
Було багато листів на пошту, читала переживала сіпалась за кожне там написане слово. Реєстр відстежую постійно, судову владу також, але є розуміння що так бистро ми це все не закриємо, так як я знахожусь на даний час у дикреті. На роботу ще не скоро вийду, дуже хочу залишити дітей на чоловіка і поїхати в Польщу і заробити щоб закрити все і більше не згадувати те що мені прийшлось пережити.
Багато людей , друзів, родина відвернулися. Розумію що вже трішки часу пройшло і я повинна заспокоїтись і повинна не думати про це. Але важко, читаю деколи пости що люди пишуть що легше коли приходить певний термін часу( але чомусь не у мене). Вихожу на двір сіпаюсь як якась машина блатна стоїть , думаю а вдруг до мене приїхали, кожен раз пошту тряшу( листів давно не було), десь якась машина стоїть знову накрутила себе, хтось стукає в двері( руки трусяться) , неможу заспокоїтись ще досі.
Як ви справляєтесь????
Деколи дзвонять до сестри з кредитпромістер, до мене незнаю бо сімку десь згубила, на укр пошту нічогоне пишуть, бо її незнають, якщо в майбутньому схочу закрити і буду мати можливість, як з ними звязатись???
Боюсь цього всього, але нехочу все життя жити з боргами. Порадьте як бути??

По-перше на блатні машини в них грощей не було ніколи. Зараз вони не ходять. Раніше дууууууже рідко могли прийти.Впевнена, що % неповернення коштів зараз набагато більше ніж до війни. А звонілкам теж тре зось платити, оренда, комуналка і т.д. Я їх не виправдовую і бажаю того ж що і к@цапам. Якщо відвернулися коли тре була моральна підтримка- то нахуа такі люди?
Навіть не думайте їхати закордон. Чоловіка можуть мобілізувати і що тоді?
Ну присилають лист- що далі? Багато пареру- хай шлють.


Зрозумійте- дітям потрібна здорова мати. Ви не можете нормально з ними спілкуватися коли є такий страх. І ваше здоров'я на нервах теж може здати.
То хіба воно вартує того?
Просто коли є думка про цих д*білів- спочатку примусово заставляйте себе перемикатись. Наприклад, згадуйте що мали робити, які страви готувати, кому зателефонувати і т.д.

Коли здаватиметься що хтось стукає- ідіть і питайте хто там. Там нікого не буде. Про машини писала.

А про віддавати борги коли і так з грошима нєоч- така собі ідея(моя думка).
Час вже пройшов, можуть давати норм умови. Але якщо закривати, то маєте бути впевненими, що це не вплине на бюджет. І що ви на 99% впевнені у завтрашньому дню, а такої гарантії зараз не має взагалі.

Думайте за себе, а ті звонілки нехай глрять в пеклі

 

[Palevo.228]

Добрий день. Перш за все не спілкуйтеся з операторами і колекторами. Ніхто до Вас не прийде за борги. Попийте заспокійливого, займайтеся дітками. Борги сплатите якщо захочите тоді коли буде можливість. Займіться чимось що Вас відволіче, адже у Вас вже фобія розвинулася. Все буде у Вас зашибісь.

Кайфую від фраз "сплатите якщо захочете"
Просто в саме серденько

 

[Ван]

Добрий день. Перш за все не спілкуйтеся з операторами і колекторами. Ніхто до Вас не прийде за борги. Попийте заспокійливого, займайтеся дітками. Борги сплатите якщо захочите тоді коли буде можливість. Займіться чимось що Вас відволіче, адже у Вас вже фобія розвинулася. Все буде у Вас зашибісь.

Спочатку так само себе вела.в мене прописка в селі а це ще гірше бо там всі одне одного знають.все у всіх на язику..те що приїдуть не боялась бо вони не їздять.але от встид перед сусідам був такий що рік не їхала в село.боялась у місті когось з знайомих з села побачити.з дитиною виходила тільки в садок і біля будинку погуляти.уникала людних місць.центру міста щоб не дай бог когось побачити..зараз все спокійніше.Поїхала в село.сусіди і не згадували нічого.кредити потрохи вже закриваю.треба розуміти що вище голови ви не перестрибнете.а люди зараз практично усі мають якісь свої проблеми

 

[Palevo.228]

Спочатку так само себе вела.в мене прописка в селі а це ще гірше бо там всі одне одного знають.все у всіх на язику..те що приїдуть не боялась бо вони не їздять.але от встид перед сусідам був такий що рік не їхала в село.боялась у місті когось з знайомих з села побачити.з дитиною виходила тільки в садок і біля будинку погуляти.уникала людних місць.центру міста щоб не дай бог когось побачити..зараз все спокійніше.Поїхала в село.сусіди і не згадували нічого.кредити потрохи вже закриваю.треба розуміти що вище голови ви не перестрибнете.а люди зараз практично усі мають якісь свої проблеми

Ооо, з приводу цього
Прописка в мене в гуртожитку від університету. З селом в принципі вже нічого не пов'язує документально окрім місця народження. Прізвище в мене інше ніж в батьків, номера їхні не світив, але думаю це їх не зупинить, але можливо шанси на зайо зменшать

 

[Ван]

Ооо, з приводу цього
Прописка в мене в гуртожитку від університету. З селом в принципі вже нічого не пов'язує документально окрім місця народження. Прізвище в мене інше ніж в батьків, номера їхні не світив, але думаю це їх не зупинить, але можливо шанси на зайо зменшать

Родичів думаю знайдуть.а от щодо прописки то будуть шукати там де прописані..

 

[Palevo.228]

Родичів думаю знайдуть.а от щодо прописки то будуть шукати там де прописані..

Ну хай шукають в гуртожитку де мабуть декілька тисяч прописано, і близько 1000 проживає

 

[Cherry35]

Ооо, з приводу цього
Прописка в мене в гуртожитку від університету. З селом в принципі вже нічого не пов'язує документально окрім місця народження. Прізвище в мене інше ніж в батьків, номера їхні не світив, але думаю це їх не зупинить, але можливо шанси на зайо зменшать

Якщо знаходять померлих родичів і пишуть в смс, що будуть їх турбувати? Це неадеквати, але ніхто вам не зможе сказати, кого вони знайдуться у вашому випадку. Тому не накручуйте себе і дійте за обставинами. Все буде добре!